Народився 19 жовтня 1926 року в селі Коропці Тернопільської області.
Був учасником пластових таборів на Остодорі, біля Підлютого, в 1937 та 1938 роках.
На передодні закінчення Другої світової війни опинився в Німеччині, в таборі біженців, де йому вдалось отримати середню освіту.
З 1945 року стає членом куреня «Лісові чорти».

В 1947 році виїхав до Канади, де працював лісорубом, а потім - офіціантом.
Вступає до Університету Торонто. В 1952 році отримує диплом інженера, а в 1954 – диплом магістра.
Після кількох років роботи в міжнародній компанії був направлений на навчання за програмою МВА до Міжнародного інституту менеджменту в Швейцарії.
З 1960 по 1968 рік керував навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві. В 1968 році Богдан Дмитрович стає Директором цього навчального закладу і керує ним протягом наступних вісімнадцяти років.
В 1972 році його вибрали членом Римського клуба, в 1973 році – членом Міжнародної академії менеджменту, а в 1975 — Світової академії мистецтва і науки.
В 1976 році присуджена ступінь доктора економіки університету Женеви, а в 1984 — почесного доктора права Йоркського університету (Канада), а в 1986 році — Університету Альберти (Канада).

З кінця 1988 року доктор Гаврилишин присвячує свою подальшу діяльність в Україні. Він ініціює заснування Академією наук України та МІМ-Женева - Міжнародного інституту менеджменту в Києві (МІМ-Київ), який першим в колишньому СРСР почав готувати магістрів бізнес-адміністрування.

За активної участі та організаційної допомоги Б.Д.Гаврилишина в 1989 році в Україні було створено благодійний Міжнародний фонд «Відродження», що фінансується Джорджем Соросом. З початку діяльності фонду і до 1998 року Богдан Дмитрович очолював Наглядову раду цієї громадської організації.

Сприяв створенню Міжнародного центру перспективних досліджень і був головою його Наглядової Ради до 2006 року.

У 1991 році створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років, радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем‘єр-Міністрів.

Протягом 2006-2008 років очолював Крайову Пластову Раду (Голова КПР).

Є ініціатором створення «Вічного фонду» Пласту – НСОУ.

• Член Ради Світової Академії мистецтва та науки,
• Член Крайової Пластової Ради (2008-2010),
• Член Виконавчого комітету Швейцарського форуму з міжнародної політики,
• Очолює Наглядову раду Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ),
• Іноземний член Національної академії наук України,
• Член Римського клубу,
• Член Міжнародної Академії Менеджменту,
• Член Ради Фонду Жана Моне для Європи, Лозанна,
• Член Наглядової Ради Української Правничої Фундації, Київ,
• Член Наглядової Ради «Форуму МолодихЛідерів» (ФМЛУ).   

• Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975),
• Відзнака Видатного Інженера, Університет Торонто, Канада (1986),
• Відзнака Президента України Орден «За заслуги» ІІІ ступеню (1996),
• Відзнака Президента України Орден князя Ярослава Мудрого (2005),
• Заслужений діяч науки і техніки України,
• Почесне відзначення (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада),
• Номінант на відзначення «Юрій в золоті» (від 5.04.2008 в часі ХІ КПЗ).

• Ph. D. (Доктор Філософії-Економіки) у Женевському Університеті (1976),
• Почесний Ступінь Доктора Права, Університет Йорку, Торонто, Канада (1984),
• Почесний Ступінь Доктора Права, Університет Альберти, Канада (1986),
• Почесний Ступінь Доктора Права, Тернопільська Академія Народного Господарства, Україна,
• Почесний Ступінь Доктора Права, Прикарпатський Університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківськ, Україна,
• Почесний Ступінь Доктора Права, Чернівецький Університет ім. Ю.Федьковича.

В науковому доробку вченого понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

Автор книг «Дороговкази в майбутнє — до найбільш ефективних суспільств» , яка набула світового визнання і видана в перекладі вісьмома мовами та «Навчання керівних кадрів — Методичні аспекти».

Основне джерело: http://www.mim.kiev.ua/community/management/gavrilishin/

Читати інтерв'ю із Богданом Гаврилишиним