Кандиба (Ольжич) Олег

У 1917 — 1923 рр. навчався в Пущі-Водиці під Києвом. У 1923 p. він, виїхавши разом з матір'ю з України, в Берліні нарешті зустрівся з батьком. Невдовзі родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.
У 1924 р. став студентом філософського факультету Карлового університету в Празі(закінчив 1929 р.), водночас навчався в Українському вільному університеті та на літературно-історичному факультеті Українського педагогічного інституту. Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх». У 1929 p. написав дисертацію «Неолітична мальована кераміка Галичини». Асистент кафедри археології УВУ (1930 — 1931). Перед ним відкривалися двері науки, він брав участь у багатьох археологічних розкопках, зокрема на Балканах. Працюючи в Гарвардському університеті (США), у 1938 р. заснував там Український науковий інститут. 
Член ОУН (1929), культурно-освітній референт ПУН (від 1937), представник ПУН на Закарпатті (1938 — 1939). 
Під час другої світової війни очолив відділи ОУН на Правобережжі України, зокрема в Києві, де мешкав у 1941 — 1942 рр. Був одним з фундаторів Української національної ради (5 листопада 1941 p.), якою керував економіст М. Величківський. У травні 1942 заступник голови ПУН та голова проводу ОУН(м) на українських землях (05.1942 — 1944), в.о. голови ПУН (01 — 05.1944). У 1942 році нелегально переїхав до Львова. Одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною).  Заарештований німцями 25.05.1944 у Львові, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц) у концентраційному таборі, спалений у крематорії.
Збірки поезій Олега Ольжича: «Рінь» (Львів, 1935), «Вежі» (Прага, 1940), «Підзамчя» (1946).
        
Джерела:

Історія української літератури ХХ ст. — Кн. 2. — К.: Либідь, 1998.

П.Мірчук. Нарис історії ОУН. — Вид. 3-є, доповнене. — Київ: Українська видавнича спілка, 2007.
О.Ольжич. Незнаному воякові. — Упор., післямова, примітки Л. Череватенка. — Київ: Фундація ім. О.Ольжича, 1994