(1914 — 2000)
Пл. сен. кер. Роман Копач розказав про себе так:
Народився 28 жовтня 1914 р. у Львові. Народню школу закінчив 1924 р. у «Рідній Школі» ім. Князя Льва у Львові. Там я вступив до Пласту як новак. З переходом до середньої школи, гімназії, я попав до юнацького куреня ім. Петра Конашевича-Сагайдачного, де відбув все своє юнацтво. У 1929 р. пройшов свій перший юнацький табір на «Соколі», де командантом був скм. Іван Чмола. Це було великою подією для мене, бо здисципліноване гуртове життя було моєю мрією. 1930 р. я відбув ще один юнацький табір. З хвилиною розв'язання польською владою Пласту у 1930 р. формально закінчилося моє юнацтво. По матурі в 1933 р. Тиміш Білостоцький доручив мені займатися молодим доростом у руханковому товаристві «Сокіл», де я проводив сходини з гуртком юнаків за пластовою програмою.
Від 1934 р. я студіював і в 1938 р. закінчив філософський факультет на Богословській Академії у Львові під проводом о. д-ра Йосифа Сліпого, пізнішого Патріярха і Кардинала УКЦ. Деякі предмети, як психологію раціональну і експериментальну, я вивчав у д-ра Івана Гриньоха.
...Тиміш Білостоцький запропонував мені поїхати з ним до Старяви до новацького табору на виховника. Це було мабуть у 1935 р. Там я ближче запізнався з такими виховниками, як Іван Кліщ, проф. Савина Сидорович, Роман Саєвич, Степан Батурин. Всіх їх знав ще перед тим, одначе в праці над вихованням дітвори довелося мені стрінути їх вперше. Проф. Т. Білостоцький дав мені перші й найправильніші підстави для молодого і недосвідченого ще тоді виховника. Цією його наукою користуюся ще сьогодні... «Добрий примір» — це ціла філософія для виховника.
...У 1938 р. був я обозним новацького табору в Старяві коло Хирова. Директор Центросоюзу Юліян Шепарович, відвідуючи в таборі свого сина, казав мені зголоситися до нього у Львові. Він прийняв мене на працю в характері директора фабрики свічок.
З вибухом ІІ світової війни я переїхав спочатку до Кракова, а відтак до Берліна для студій на Високій Торговельній школі. Повернувшись до Кракова і шукаючи за працею, я почав із знайомим кооператором Романом Кочержуком організувати Союз Кооператив у Білій Підляській. Там ми заснували Торговельну школу і врятували багато молодих людей від вивозу до Німеччини на працю. У 1940 р. Краківський комітет мав організувати дитячий виховний табір, і мене заанґажували до праці в таборі. Цей табір, в якому було 48 дітей, відвідували Роман Шухевич-Чупринка, проф. В. Кубійович, полк. Бізанц і інші. У 1941 р. в Білій Підляській я стрінув Олександру Яворську, з якою у 1942 р. одружився в Городенці, де вчив купецьку математику, організацію праці та торгівлю, а дружина — українську та німецьку мови.
У таборах Ді-Пі (переміщених осіб) в Німеччині в 1943 р. я відновив свою пластову діяльність у таборі Пюртен, де провадив юнацький курінь.
У 1948 р. переселився до Канади, де працював на різних роботах, а після одержання громадянства дістав працю головного касієра дирекції пошти в провінції Онтаріо, де провів 22 роки. З переходом на пенсію працював ще 8 років у банку.
Помер 20 грудня 2000 року в Торонті.
Пл. сен. кер. Роман Копач був дуже активний в пластовому житті Канади. Працював на різних постах у станиці Торонто: і впорядником роїв, і гніздовим, і членом станичної старшини, членом Крайової Пластової Старшини. Провадив з десяток новацьких і юнацьких таборів, новацькі вишколи, тричі був комендантом «Лісової Школи». Сповняв обов'язки референта вишколу Канади, багато років провадив кадрою новацьких виховників і виконував обов'язки крайового референта новаків. 2 каденції був у складі Головної Пластової Булави, яка відзначила його за багатогранну діяльність св. Юрієм в золоті. Як член «Орлиного Круга» ділився своїми цікавими думками у листуванні
провідника О.К.
