Пропустити

Цілих дві статті про пластунів минулого та їхню роль...

Роль Пласту у суспільстві. Взаємовідносини Пласту із різними суспільними організаціями

Модератор: Модератори

Цілих дві статті про пластунів минулого та їхню роль...

UNREAD_POST taurus від Вів 23.10.07 22:28

Знайшлися дві цікаві статті на російській мові... Зустрічайте, перекладені на ріднесеньку мову про тих пластунів, що колись жили...
Турбовець Тарас
e-mail: mapac@ukr.net
Пишіть, буду радий!
taurus
Новачок
Новачок
 
Повідомлення: 8
З нами з: Сер 10.10.07 15:32
Звідки: Станиця Київ, Україна
Ім'я: Тарас
Прізвище: Турбовець
Курінь: курінь ч.75
Пластовий ступінь: Учасник

Пояснення до теми...

UNREAD_POST taurus від Вів 23.10.07 22:50

Сів одного разу у і-нет і знайшов ці статті. Виявилось- цікаві. От тільки на російській мові... Ну от сіли ми з братом і переклали іх на рідну мову, щоб доступніше було.

Пізніше будуть доступні для завантаження.

Може тема і не нова, але прочитати варто: все-таки точка зору наших
"сусідів". Хто вже зацікавився- прошу читати далі:

(Цю переклав я)

Незалежний військовий огляд.
Козацький спецназ – пластуни
Вони були відмінними розвідниками та стрільцями, витривалими воїнами та… гарними психологами


Про автора: Олександр Олександрович Бартош - професор АВН. Євген Олександрович Пеньковський - доктор педагогічних наук.

Сьогодні бойове використання, що вже стало практично безперервним та збільшення значення сил спецназу у збройному протистоянні з сепаратизмом та екстремізмом усіх видів є об’єктивною реальністю. Однак в період Великої Кавказької війни XIX століття ефективно діяв свого роду козацький спецназ – пластуни ( від слова пласт, тобто лежачі пластом) – піші команди та частини Чорноморського, а потім і Кубанського козацького війська
Головна задача пластунів була в тому, щоб зберегти станиці від неочікуваного нападу кавказьких горців. З цією метою вони були забов`язані вести постійний нагляд за кордонною лінією з таємних місць-схованок, лягати своєрідним живим капканом на дорозі можливого проникнення врага у козацькі земель.

КОМАНДИ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Однак одним наглядом зі стаціонарних пунктів задачі пластунів не обмежувалися. В спекотне літо та у сувору зиму вони здійснювали рейди по вражій землі, патрулювали по обом берегам Кубані, відкривали невідомі стежки в болотах та броди у прикордонній річці, позначали такі місця тільки їм одним відомими мітками, знаходили сліди, своєчасно виявляли підготовку до набігу. Обрав зручний момент, пластуни наносили, по теперішній термінології, "точкові" удари по невеликим групам горців, що хотіли здійснити розбійничий рейд, нищили їх вожаків, крали табуни коней, обмежуючи цим мобільність ворога.
Спочатку пластуни розміщувались вздовж лінії невеликими групами, як тоді їх називали, "товариствами" або "батареями". Кожна батарея мала невелику сигнальну пушку, з якої робився вистріл тривоги при виявленні ворога, що йшов у набіг великими силами. В 1842 році в штатний розклад кінних полків та піших батальйонів Чорноморського козацького війська були добавлені пластунські команди чисельністю відповідно 60 та 96 чоловік кожна. Зброю вони мали більш сучасну, ніж інші козаки, в тому числі, першими отримали далекобійні штуцера з прикріпленими штиками. З розрахунком специфіки важкої та повної небезпек служби пластунам було призначено й підвищене порівняно з іншими козаками жалування.
Бойові традиції та тактика пластунів складалася століттями. У поході вони знаходились у передовому розвідницькому дозорі, на привалі - у засаді у бойовій охороні . У польовому укріпленні - у постійних пошуках по навколишнім лісам та ярам. При цьому пластуни ніччю групами від 3 до 10 людей проникали глибоко у місце перебування ворога, спостерігали за ними, підслуховували розмови.
Пластуни й одягались як горці, причому як самі бідні. Кожний пошук по густим лісам та болотам повністю псував одежу. Похідну одежу пластуна становили подерта, покрита різнобарвними латками черкеска,; потерта, руда від старості папаха, як правило, заломлена на затилок; чувяки з шкіри дикого кабана, щетиною назовні. У руках вірний штуцер з тесаком, на поясі - ніж та так названі причандали: порохівниця, мішечок для куль, жирник-масленка, шило з рога дикого козла, казанок. Брали з собою у пошук й ручні гранати (якщо притисне ворог, запалювали запали і завалювали його гранатами, а самі - давай Бог ноги). Інколи екіпіровку доповнювали балалайка чи скрипка - розважити себе та товаришів у рідкісні хвилини відпочинку.
У інтересах секретності ведення розвідки пластунам дозволялось носити навіть фарбовану бороду. Багато з них знали місцеві мови, погляди та традиції. У декотрих аулах у пластунів були приятелі - кунаки, які повідомляли їм плани ворога. Однак дані, отримані навіть від найбільш довірених друзів-кунаків, завжди підлягали перевірці.
КРАЩІ З КРАЩИХ
Використовувались пластуни й для разблокування осаджених неприятелем козациких укріплень. Так було, наприклад, коли горці чисельністю приблизно трьох тисяч чоловік зробили спробу захвату Кримського укріплення, розташованого за кордонною лінією на річці Кубані. На допомогу гарнізону отаман Бабич відіслав 40 пластунів.
Командир групи козак Крижановський вирішив відтягнути на себе як можна більшу кількість нападників. Він розгрупував та сховав пластунів на березі річки за стовбурами дерев, що були принесені під час весняного повноводдя. Влучний вогонь стрільців наносив ворогу відчутні втрати. Намагання горців у кінному та пішому строю зім’яти горстку пластунів успіху не принесли. Після двохгодинного бою пластуни разом з гарнізоном укріплення примусили ворога відступити на свою територію.
При бойовому зіткненні у ході розвідницького рейду пластуну майже ніколи не давались в руки ворогам. Вважалось правилом, що пластун скоріше втратить життя, ніж свободу. Вміло обравши позицію й завчасно примітивши шляхи відступу, пластуни у випадку переслідування відстрілювались чи мовчки ховались на місцині. В обох випадках супротивник боявся негайно відкрито атакувати невелику групу розвідників, знаючи влучність пластунського вистрілу й небезпеку засади. Відбивши таким чином "кураж" у переслідників, пластуні відходили. Поранених у біді не кили, загиблих - хоронили на місце чи по змозі уносили з собою.
Досвідчені пластуни були відмінними психологами. Наприклад, учили молодь, що у розвідці при зустрічі з ворогом один на один "навіть найхоробріший з горців не відмовиться трішки злякатися , якщо на нього ніхто не буде дивитись, якщо не буде свідків з довгими язиками. Коли річ не йде про здобич, горець полюбляє, щоб яскраве сонце світило на його подвиг, щоб на нього дивились якщо не сорок століть, так сорок земляків, у котрих, звісно, сорок язиків". Тому у такій ситуації, говорили ветерани, горець навряд чи з своєї ініціативі піде на конфлікт й скоріше за все ухилиться від сутички з озброєним й готовим до бою козаком.
Склалась своєрідна система відбору в пластуни. В пластунські команди козаки не назначались, а вибиралися "стариками" з оточення надійних й перевірених на ділі воїнів. Намагались брати молоде покоління з перевірених й надійних пластунських династій, у котрих секрети бойового й мисливського діла передавались по наступництву від дідів й батьків. Пройти відбір могли тільки козаки, здатні на важку пластунську службу й маючі окрім природної вдачі й відваги ще й вірне око й тверду руку для пострілу без промаху.
Особливо жорсткі вимоги були до фізичної підготовки. Пластун повинен був бути здатним здійснювати довгі марші у горно-лісистій місцевості, у холод та спеку, ситий й голодний. Обов’язковими вважались такі якості, як холоднокровність та терплячість, щоб у прямій близькості до ворога пролежати багато годин у очереті, кущі та траві, нерідко у льодяній воді, на снігу чи влітку у хмарах набридливої мошкари, не розкривши при цьому своєї присутності необережним рухом.
Тактика дій пластунів в повній мірі відповідала поставленим їм задачам, характеру місцевості, особливостям ворога. Сучасники знали її як "вовчий рот та лисиці хвіст". У пошуку у тилу недруга головним вважалось забезпечити секретність власних пересувань, знайти неприятеля першими, вміло завести його у засаду. У пластунів не затримувались козаки, що не вміли убрати за собою свої сліди, не освоїли мистецтво безшумного пересування. Цінилися люди, здатні читати сліди й визначати по ним склад учасників набігу, що готується и напрямок їх руху.
Перейшовши на сторону ворога, пластуни зникали. А коли по росистій траві чи сніжному настилу за ними тягнулись зрадницькі сліди, вміло їх заплутували, хитрували, як старі зайці: рухались вперед спиною, скакали на одній нозі, по різному приховували дійсний напрям руху й чисельності групи.
Природжені мисливці, пластуни вміло застосовували у протистоянні ворогом численні мисливські правила. Наприклад, "переслідуй з оглядкою".

І НЕ ТІЛЬКИ НА КАВКАЗІ
Видатні якості пластунів послужили Вітчизні не тільки на Кавказі, але й на інших театрах воєнних дій. У Кримській війні (1853-1856 рр.) 2-й та 8-й козацькі пластунські батальйони відрізнились у боях під Балаклавою та при обороні Севастополя на легендарному четвертому бастіоні. Пластуни робили вилазки у окопи противника, з особою, притаманній тільки їм акуратністю знімали стійкових, знищували зброю, а одного разу захватили і з допомогою полонених французів донесли до себе три ворожі мортири. Знаходячись у дозорах, секретах, у розвідницьких пошуках, пластуни звертали увагу на часті малозначні на перший погляд деталі у діяльності ворога. Розкривали нові артилерійські позиції, знаходили ведення робіт по риттю тунелів з метою закладки мін під розташуванням руських військ.
Дивлячись на пластунів, командири армійських піхотних полків у Севастополі почали заводити у себе по їх прикладу особливі команди. Відбирали найхоробріших й кмітливих солдатів, видавали їм рідкісні на той час у регулярних військах штуцера й вислали в нічні дозори. Солдати переймали у бувалих пластунів їх хватки, звички та навіть стали повторювати в одежі.
Відрізнились у Севастополі й були нагороджені пластуни Кравченко, Чиж, Білий, Онищенко, брати Сопельняки, Семак. 2-му Кубанському пластунському батальйону пожалували Георгіївське знамено з написом «За зразкову відмінність при обороні Севастополя 1854 и 1855 років», 8-му батальйону - Георгіївське знамено з надписом «За відмінність при взятті фортеці Анапи 12 червня 1828 року та зразкову мужність при обороні Севастополя 1854 и 1855 років».
Брали участь пластунські частини у русько-турецьких, Русько-персидській, Русько-польській та Русько-японській війнах. Двадцять чотири пластунських батальйони бились на фронтах Першої світової війни. На Кавказькому фронті розвідувальні групи пластунів проникли в Месопотамію (на території теперішнього Іраку), де встановили контакт з передовими частинами союзних Росії британських військ. У цій війні у кінних козацьких полках змінилось два состави, у пластунських батальйонах - три...
У Великій Вітчизняній війні назву "пластунських" по традиції мали деякі козацькі батальйони, полки й Краснодарська пластунська стрілецька дивізія.
Очевидно, у наші дні з ціллю наступництва традицій варто було б подумати про присвоєння частинам спецназу, що відрізнилися почесного іменування "пластунські".

Автори:
Олександр Бартош, Євген Пеньковський
Перекладав з російської:
Турбовець Тарас
e-mail
: mapac@ukr.net

Оригінал: http://nvo.ng.ru/notes/2005-08-12/8_plastuny.html

Друга стаття:

Мистецтво пластунів

Переклад Сергія Турбовця
(по матеріалам статті Міскіна "Тайни чорноморських пластунів")


У всі часи у всіх народів особливо почиталися воїни не тільки мужні і відважні на полі битви, але і такі, що володіють неабиякою хитрістю і кмітливістю. Про таких героїв, що пробиралися під покривом ночі в саме серце ворожого стану, оповідачі-кобзарі складали пісні і легенди, що передавалися з вуст у вуста не одне покоління. Були подібні молодці і серед запорожців, яких вороги називали "урус-шайтан", - "руськими дияволами", а самі козаки - пластунами...
Виникнення пластунів втрачається в товщі століть і сходить до часів стародавніх, до епохи зародження самого козацтва в південноукраїнських степах.
Серед тридцяти восьми куренів Запорізької Січі був і Пластунський курінь - факт сам по собі дивовижний, оскільки всі січові курені називалися або на честь отамана-засновника, як так: Васюрінський, Брюховецкий, Поповічевський, або по місцевості, звідки вийшли перші запорожці, як то: Уманський, Полтавський або Канівський. І лише Пластунський курінь називався за родом діяльності козаків, що його складали. І крім того, назви і чисельність всіх без виключення куренів було постійним з моменту заснування найпершої, Хортіцкой Січі ще славетним Байдою Вишневецьким у 2-ій половині XVI століття.
Таким чином виходить, що пластуни, як окремий військовий підрозділ, з своїми бойовими прийомами існували вже у момент зародження самого запорізького козацтва, і тому питання про походження пластунів залишається відкритим.
Цілком можливо, що традиція ця така стародавня, що йде своїм корінням в прийоми слов'янських воїнів, які, за словами візантійських і староруських літописів, уміли ворога "руками поясті".


Таємниці покривали діяльність пластунів впродовж всієї запорізької історії. Ці невтомні розвідники були щупальцями козачого війська в походах, провідниками в безбережному морі сухих степів, де вдень правили шляхи під сонцем, по високих курганах, по скрутням трави, а вночі більше вухом та слухом. Без зусиль дізнаємося пластунів в наступних рядках "Історії запорізьких козаків" Д.І.Яворницького: "Ховаючись, ніби звіри, по тернах і очеретах, уміючи вити вовком, викрикувати перепелом, харчуючись всім, що тільки попадалося по шляху, запорізькі козаки гострозоро видивлялися ворогів, раптово нападали на них і з малими силами розбивали і перемагали безліч ворогів".
Проте із-за незначності відомостей, що повідомляються хроніками, запорізьких пластунів легко сплутати як з козаками-могильниками, що влаштовували свої наглядові пости на високих "могилах" (курганах) і повідомляли про пересування татарської орди в степах, так і із знаменитими "характерниками", про яких ходили легенди. У народній пісні про Семена Палія, що вважався також «характерником», є слова, які в рівній мірі можна віднести і до всіх пластунів: "Хто в траві врівні з травою? Хто у воді врівні з водою? Хто у лісі врівень з лісом, Перевертень в лісі бісом? То Палій, то Палій..."
Відносно невелику увагу, що приділяється пластунам істориками тієї епохи, легко пояснити подіями тих далеких часів, коли діяльність запорізьких розвідників була просто непомітною і незначною на тлі грандіозних по своїх масштабах козачих повстань і походів під керівництвом Сагайдачного, Хмельницького і Сірка.
І як це не покажеться дивним, завіса таємниці прочинилася над пластунами лише після руйнування Запорізької Січі в червні 1775 р. російською армією, що поверталася з кримського походу. Діючи згідно маніфесту Катерини II, наляканої розмахом Селянської війни на чолі з Омеляном Пугачовим і що б уникнути подібного в Малоросії, війська генерала Текелі оточили Січ, заарештували козачу старшину і роззброїли запорожців. Частина з них під покривом ночі зуміла тайком поплисти вниз по Дніпру на човнах, перебратися через море у володіння Оттоманської імперії і, прийнявши турецьке підданство, заснувати Задунайську Січ. Більшість же січовиків розсіялися по всій Україні, чекаючи кращих часів.

В кінці 80-х рр. XVIII століття, напередодні нової війни з Туреччиною, всесильний фаворит імператриці генерал-фельдмаршал Григорій Потемкін, світлий князь Таврійський, випробовуючи потребу в легкому флоті, вирішив відродити запорізьке військо, назване спершу "Військом вірних Козаков".
Запорожці хоробро проявили себе в російський-турецькій війні 1787-1791 рр., особливо відрізнившись при узятті Очакова і фортеці Березань. Саме тоді козаче військо і перейменували в Чорноморське. За заслуги у війні царський уряд відвів чорноморцям землі спершу в низинах Південного Буга і Дністра, а потім, з міркувань охорони рубежів на Північному Кавказі і на прохання самих запорожців, виділило їм указом від 30 червня 1792 р. територію "...так, щоб з одного боку річка Кубань, з іншою ж Азовське море до Ейського містечка служила межею військової землі".
Переселившись в 1792-1793 рр. на Кубань, запорожці знайшли тут не тільки плавні і степи, що нагадували їм дніпровські, але і нових ворогів в особі численних гористих племен - бесленєєвцев, теміргоєвцев, шапсугов, абадзехов і інших, відомих під загальною назвою черкесів. Підбурюванні турецькими пашами і імамом, горці під зеленим прапором "газавату" (священної війни) стали здійснювати руйнівні набіги на козачі поселення, уганяючи стада і випалюючи поля з хлібом. Ця прикордонна партизанська війна, що тривала без малого півстоліття, породила з тією і з другого боку відчайдушних сміливців абсолютно особливого складу. Кубанські плавні представляли собою первозданний в своїй природній дикості світ, повний кипучих пристрастей і боротьби за життя. Ці надрічкові, злегка підтопленні низини, суцільно зарослі високим очеретом, а місцями і густим лісом, були справжнім раєм не тільки для різноманітної пернатої живності, але і для диких кіз, лисиць і вепрів. Часто вузькими звивистими стежинками пробиралися зовсім не мисливці, що висліджують дичину, а хитрі і нещадні "психадзе", що означає "водяні пси". На відміну від кінних "хиджретов" (від арабського "хиджра" - ухід Магомета з Мекки), про набіги яких говорили, що вони "підковами орють, свинцем засівають, шашками жнуть". Піші психадзе, виправдовуючи свою назву, діяли здебільшого вночі, підкрадаючись і таївшись, і при щонайменшій слушній нагоді поголовно вирізуючи козачі сторожові пікети. Маючи таких підступних супротивників, довелося запорожцям виставити з свого середовища воїнів, які ні в чому не поступалися їм по тямущості і знанню всіляких прийомів - такими і були чорноморські пластуни.

"Вони вчилися бути розвідниками і були неперевершеними розвідниками; вони вчилися годинами без щонайменшого руху сидіти або лежати в засідці; вони вчилися без промаху стріляти з штуцера або з пістолета і володіти кинджалом, як міг би володіти їм тільки природний горець", - напише пізніше про ратну службу пластунів С.Н.Сергіев-Ценський, відомий історик і письменник.
Чорноморські пластуни бродили в плавнях невеликими групами по три, п'ять або десять чоловік, влаштовуючи в хащах у стежок свої "засеки" або "застави" (засідки), в яких і сиділи вони навпочіпки, не ворухнувшись, деколи всю ніч, виставивши перед собою штуцер і прислухаючись до того, що всьому відбувається в плавнях. Проте, почувши небезпеку, пластун міг відреагувати на неї блискавично влучним пострілом "на хрускіт" навіть в повній темноті, оскільки посередніх стрільців в пластуни не брали. Сама специфіка їх служби з чергуванням довгої, томливої бездіяльності і постійної готовності до сутички породила особливий тип воїна. Пластунами були в більшості своїй люди середніх років, оскільки вважалося, що молоді дуже гарячі для цього, або "жваві", як говорили запорожці, а до старості чоловік вже стає "валкуватим", тобто важким на підйом, таким, що не володіє потрібною вправністю. Живописний був і сам зовнішній вигляд пластуна. Озутий в м'які постоли зі шкіри для тихої ходьби, одягнений в черкеський бешмет, подраний і залатаний трохи не в сорока місцях через довгі мандри по плавнях і "хмеречам" (чагарникам), пластун завжди носив з собою свій незмінний штуцер, кинджал і різні "причандали" – порохівницю , сумку-кулечницю, кресало і інші необхідні дрібниці.
Вся діяльність пластуна так чи інакше була пов'язана з поняттям "сакми". Само це слово в перекладі з татарського означає взагалі будь-який слід, залишений людиною або звіром, але у пластунів воно придбало ширше значення. Ще в часи Запоріжжя бувалі січовики "слухали сакму", притуливши вухо до землі - і якщо чутний був гул від татарської орди, то говорили, що "сакма гуде". Поволі пробираючись потайними стежками в кубанських плавнях, пластуни так само чуйно придивлялися до всіх слідів, залишених на м'якому заболоченому грунті. Часом пересування супротивника можна було визначити по зграях сполоханих появою людини птахів, а ворожу засідку з головою видавали хмари кровожерної мошкари, що клубочилася над цим місцем. Частенько чорноморці і самі переправлялися через Кубань і йшли далеко углиб ворожій території, підкрадаючись тайком до черкеських аулів і вивідуючи наміри горців. І коли вранці на вологій росяній траві залишався широкий слід нічного спостерігача, черкеси влаштовували гонитву. Але досвідчений пластун міг не тільки безшумно повзати "по-пластунськи", утискує тілом в землю і працюючи ліктями і колінами, але і з легкістю відірватись від переслідувачів. Тоді він починав "плутати сакму", застосовуючи різні хитрощі - довго петляти, стрибати на одній нозі або йти спиною вперед (по-козацьки: "задковать"), вводячи супротивника в оману. Саме за своєрідний спосіб пересування пластуни і отримали свою назву, оскільки українське слово "пластувати" і означає повзати на животі. Проте Ф.А.Щербина, автор "Історії Кубанського козачого війська", приводить щодо пластунів такі відомості: "За родом їх діяльності, в дозорі або в тилу супротивника, їм доводилося нерідко годинами, не ворухнувшись, лежати пластом на землі, злившись з навколишньою місцевістю, і вести спостереження. Звідти і пішла назва "пластуни".


З пластунами часів Запоріжжя зв'язують і виникнення гопака. Ті, хто знайомий з цим козачим танцем, знають, що всі фігури в нім діляться на два рівні - стрибки в повітрі, або власне гопак, і так звані "повзунці", що виконуються сидячи навпочіпки, причому до наших днів збереглися народні назви більшості з них.
Малюнок самого танцю дивовижним чином схожий на своєрідне тренування, у якій є як вправи (повзунці "гусак", "жабка", "колесо") розминок, так і фігури, що нагадують бойові прийоми, - "стрижак", "чепак", "млин", "коса", "садити гайдука" та інші. Це припущення цілком правдоподібно, особливо якщо врахувати, що пластун, сидячи навпочіпки в засідці і раптово оточений ворогами, що підкралися, деколи не мав часу звестися на ноги і йому доводилося відбиватися сидячи. Та і самі значення слів "повзунець" і "пластун" (тобто що повзає) дуже близькі, щоб бути простим збігом. Що ж до гопака, то швидше за все такі фігури як "розніжка", "пістоль", "голубець", "чорт" та інші, виконувані в стрибку, використовувалися для спішування вершників передових татарських роз'їздів, що пробиралися дніпровськими плавнями на своїх низькорослих степових конях.
Само собою зрозуміло, що така могутня військова традиція як пластування не могла довго залишатися в тіні. Ще в 30-х рр. XIX в. генерал-фельдмаршал князь А.И.Барятинський став заводити перші пластунські команди, поставлені на казенне постачання, а в 40-х рр. для стройових пластунських батальйонів була введена єдина військова форма чорного кольору. До початку XX в. команди пластунів отримали загальне визнання і широке розповсюдження в російській армії. Пластунські батальйони за чисельністю наближалися до кінних полків, маючи чотири-п'ять сотень по 180 чоловік кожна, 22 офіцери і 858 нижніх чинів. У одному тільки Кубанському козачому війську налічувалося 18 таких батальйонів, які по першому мобілізаційному заклику в липні 1914 р. тут же відправилися на фронт. На Кавказі вони билися у складі чотирьох Кубанських пластунських бригад і вже до квітня 1915 р. нагороджено було понад дев'ять тисяч (!) пластунів - факт сам по собі красномовний. Бурхливий 1917 рік і подальші за ним роки принесли немало горя кубанському козацтву. У це смутне кривавий період згинули безслідно полки Лінійний, Екатерінодарський, Чорноморський, Полтавський, Хоперський, Запорізький, Уманський, Кавказький, Таманський, Лабінський, а з ними і знамениті пластунські батальйони. Але не пропала сама традиція, прийоми якої перекочували в арсенал прикордонників і військової розвідки, служивши вірою і правдою рідній Вітчизні.

Турбовець Сергій:
babak2006@ukr.net

Якщо є якісь запитання, або зауваження (будь-які) відповідайте нижче, або пишіть на мою е-пошту: mapac@ukr.net (або на е-пошту брата: babak2006@ukr.net)

P.S. Якщо хтось не може завантажити - теж пишіть, або надсилайте свої е-мейли і я відправлю статті прямісінько до вас. :thumbsup:
Турбовець Тарас
e-mail: mapac@ukr.net
Пишіть, буду радий!
taurus
Новачок
Новачок
 
Повідомлення: 8
З нами з: Сер 10.10.07 15:32
Звідки: Станиця Київ, Україна
Ім'я: Тарас
Прізвище: Турбовець
Курінь: курінь ч.75
Пластовий ступінь: Учасник

Re: Цілих дві статті про пластунів минулого та їхню роль...

UNREAD_POST jwn від П'ят 31.10.08 07:29

Дорогий Друже,

Дуже дякую за переклад, видно що Ти розумієш що не всі люди знають всі мови.

Деколи стрічаю в пластових виданях цитати у чужій мові а також цілі статі , в пластовій пресі і різних виданях ми повинні уживати державну мову. Хто не знає хай научеться або нехай дасть комусь перекласти.

Дуже давно я був в 7му Курені УПЮ ім. Петра Сагайдачного (1948 рік Реґенсбурґ Німмечина).

З пластовим привітом

С К О Б

пл.сен.кер. Ю.В.Нестор БМ.
jwn
Початківець
Початківець
 
Повідомлення: 53
З нами з: Нед 07.12.03 01:10
Звідки: Аделайда Австралія
Ім'я: Юрій Василь
Прізвище: Нестор
Курінь: Брати Моуглі
Пластовий ступінь: пл. сен. кер.


Повернутись в Пласт і суспільство

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей