Як у Пласті зростає сильна і стійка молодь

Без wi-fi, електроенергії, серед лісу готують гречку в казанку. Саме так іноді полюбляють таборувати пластуни. Адже життя в природі — це виклик і труднощі, але за ними — розвиток, гартування характеру, дружба і краса.

У липні на Тернопільщині більше 50 дітей 12–17 років пройшли десятиденний табір “Останній зв’язковий”.

Назву табору присвятили всім зв’язковим. Вони не були під кулями, але ризикували чи не більше, адже мали постійну небезпеку в природі, небезпеку бути розсекреченими.

Останній зв’язковий, гордо дивлячись у вічі небезпеці, повинен вижити, щоб далі відроджувати національну ідею. Важлива сила духу, сміливість, стійкість. Так і на нашому таборі (Світлана, керівниця табору)

Сьогодні пластуни є зв’язковими в нерозривному ланцюгу борців за українську незалежність, за нашу історію, культуру та мову (Наталя, одна з організаторок)

Нам потрібне свідоме і сильне покоління, що буде відбудовувати і розвивати Україну в майбутньому. Працюймо для цього зараз — долучайся до виховників у Пласті і набирай свій гурток маленьких українців:

Заповнити форму

Світлана, керівниця табору
Ми хотіли, щоб діти на цьому таборі віднайшли зв’язок: з собою, з природою і одне з одним. Щоб вони стали самостійними, навчилися жити в природі і працювати в команді.

Тож учасники самостійно готували територію до табору в лісі: робили кухню, їдальню, душ, місця для посуду, дошку оголошень тощо. У Пласті ми це називаємо “розтаборуватися” або “таборові роботи”.

Лариса, виховниця
Відчувалося, що дітям було важко. Але вони до цього готувалися, тому справлялися просто чудово. Не було такого, що хтось робив, а хтось — “косив”. Постійно змінювали одне одного, допомагали. Дівчата працювали нарівні з хлопцями.

Безперечно, таборові роботи — це нелегка фізична праця і вихід з зони комфорту. Доводиться переборювати лінь і страхи, бо немає куди втекти: не поставиш намет — не буде де спати, не приготуєш їсти — не буде що їсти, не натягнеш тент — промокнеш під дощем. Але саме за межами комфорту починається внутрішній ріст.

Мої діти в Пласті вже 3 роки. З таборів вони завжди повертаються ще більш самостійними і з новими навичками. Оленка там завжди допомагає на кухні, а Марко — розводить багаття (Марія, мама учасників).

“Діти здорові, задоволені, з новими друзями і спогадами”

Крім гартування тіла і духу, на таборі молодь отримала інші цінності: дружбу, незабутні пригоди і емоційну розрядку під час війни.

Світлана, керівниця табору
Деякі батьки не відпустили дітей через військовий стан в Україні. Інші — постійно перепитували, що і як. Довелося багато комунікувати. Але воно того варте. На 10 днів ми повністю забули про повітряні тривоги.

Батьки учасників відзначають, що з табору пластуни повернулися натхненні, і попри фізичну втому — відпочилі і заряджені.

Оксана — мама двох донечок: Марти і Марічки (11 та 14 років). Дівчата в Пласті вже 5 років і їхали на цей табір з великою радістю, адже, як каже мама, “засумували за новими враженнями і хотіли здобути нові вмілості”.

Особливо їм запам’ятався сплав по Дністрі, вечірні ватри і чудове таборове весілля. Діти засмаглі, здорові, задоволені, з новими друзями-пластунами і спільними спогадами. Як бонус — дітки після табору почали більше допомагати мені на кухні, бо здобули навички куховаріння (Оксана, мама учасниць).

А мама 14-річного Володимира розповіла, що пластун на таборі навчився працювати в команді.

Сину цей табір дав нові знайомства, вмілості і враження. Він готував польову їжу, навіть полюбив каші (виявляється — дуже смачно), став дорослішим, більш організованим. І навчився працювати в команді. Окремо хочу подякувати виховнику Юрію за його підхід до дітей. Обов’язково поїдемо ще! (Марія, мама учасника)

Керівниця табору Світлана поділилася з нами дечим особливим — на таборі учасники писали свої відгуки одне про одного. Покажемо деякі з них:

Учасники були класні, я знайшов серед них багато друзів.
Люблю всіх-всіх.
Круті люди, з якими можна цікаво спілкуватись…
Найкращі у світі люди
Учасники — ТОП. Через них я не поїхав з табору.
В мене з’явилося нове спілкування! Друзі! І нові моменти)) створили спільні чати і продовжуємо спілкуватися)) Я також за це вдячна.

Для Світлани це був перший табір у ролі керівниці. Але пластунка щаслива, що “Останній зв’язковий” дав юнацтву практичний досвід життя в природі, навчив працювати в команді і зміцнив їхній характер. Світлана каже, що з табору кожен зміг взяти для себе щось цінне.