“Расія здєсь навсєгда”: сім’я пластунки пів року прожила в окупації в Херсоні - Пласт
EN

Поліна Меньшова — пластунка з Херсона. Коли російські війська окупували місто, родина Поліни не змогла виїхати. Аж у серпні вдалося перебратися до Вінниці, де залишаються і зараз. Додому повернутися не можуть — у сусідній під’їзд влучила ракета.

Яким було життя в ще окупованому Херсоні, як таємно проводили пластові онлайн-заняття та шукали залишки продуктів українського виробництва — читайте далі.

Як все почалося

2020 року Поліна вступила до Пласту в гурток “Херсонські конвалії”. Разом з подругами ходила на заняття, розносила Вифлеємський вогонь миру, організовувала ярмарки.

Її тато Олександр Меньшов — письменник, автор романів-детективів про альтернативну історію. Мама Людмила — лікарка. І ще один член сім’ї: улюблений кіт Фоксі.

Гурток “Херсонські конвалії”

Коли 24 лютого росія почала повномасштабне вторгнення, сім’я не передбачала, що Херсон окупують так швидко.

Тож вирішили не виїжджати. Та й їхати було нікуди, адже вся родина живе на Херсонщині.

1 березня місто повністю окупували російські війська. Прорватися назовні — майже неможливо.

Окупація: Пласт під забороною

Пластунки з гуртка Поліни роз’їхалися по різних містах та країнах. Спершу продовжували заняття — онлайн і таємно. Олександр навіть проводив для дівчат онлайн-гутірку (тобто урок) про УНР. Але потім це стало надто небезпечно.

Олександр, батько
Одного дня в Херсоні почали випускати російську газету, в якій Пласт занесли до небезпечних для росії організацій.

Сходини припинилися. А однострій дівчинки довелося заховати.

Херсон — таємний спротив

Сім’я ділиться, що в період окупації іноді було нестерпно важко. Особливо через те, що не було зв’язку та правдивої інформації про ситуацію в країні.

Після обіду місто вимирало: на вулицях не було нікого. Люди боялися зайвий раз виходити. Най-найважче було, коли їхні військовики казали, що “расія тут навсєгда”. Це от просто вбивало зсередини… Був страх, що місто ніколи не звільнять (Олександр).

Попри це сім’я пластунки, як і всі херсонці, не здавалися. Містяни ліпили проукраїнські наліпки, малювали малюнки з українською символікою.

Хоча Олександр знав, що багато волонтерів зникли безвісти, але продовжував допомагати іншим — розвозив продукти пластунам, які також залишилися в окупації, щоб вони самі не ходили містом.

Але чоловік дотримувався важливого принципу — купував продукти лише українських виробників.

Українські товари на експорт

Доводилося шукати залишки по магазинах, купувати експортні товари, які не встигли відправити.

А на Великдень ледь вдалося знайти яйця українського виробництва через критичну ситуацію на чорнобаївській птахофабриці, яка опинилася без електропостачання.

Олександр
Комусь наснилося, що Херсон звільнять, коли зацвітуть абрикоси. Ми в це щиро вірили. Абрикоси зацвіли, а місто далі залишалося під окупацією. Чим далі, тим більше приходило усвідомлення, що звільнять ще не скоро.

День Незалежності — день свободи

Наприкінці літа сім’я Меньшових вирішила виїжджати з Херсона.

Поліна та кіт Фоксі

Поліна в машині

Їхали через Василівку, стояли в черзі з близько тисячі автомобілів, добиралися сім діб. Доводилося ночувати в школі, в садку на карематах. Вирвалися 24 серпня, у День Незалежності.

Ми думали, що не випустять. Однострій Поліни залишили вдома, щоб не знайшли під час обшуків на блокпостах. Ретельно перевіряли речі, водили дулом автомата. На щастя, випустили (Олександр).

26 серпня приїхали до Вінниці.

Життя не вдома

У Вінниці сім’я залишається і досі. Олександр працює на “Новій пошті” і продовжує писати романи. Поліна долучилася до нового гуртка.

“Місцеві пластуни допомогли нам освоїтися, дістати побутові речі, Поліні дали розкладний столик. Вона тут знайшла нових подруг, Ксеню та Кіру. Разом з ними вже ходила на Андріївські вечорниці. Однострій з Херсона родичі передали посилкою” (Олександр).

Поліна з новим гуртком на вечорницях
Поліна та мама Людмила

Сім’я дуже хоче повернутися додому, але наразі не може — у сусідній під’їзд влучила російська ракета.


Коли виїжджали, думали, що на Новий рік повернемося. Удома чекає ялинка та іграшки. Поліна сумує за своїм гуртком “Херсонські конвалії” та виховницею Олею Новохацькою. Мріє зустрітися з ними найближчим часом та погуляти херсонськими вуличками.

— Олександр


Зараз Херсон — вільний, але під обстрілами. Багато родин не мають змоги поїхати у спокійніші міста та живуть у постійній небезпеці, без світла та електрики. Тому сім’ям з Херсонської, а також Харківської та Миколаївської областей ми надішлемо 500 різдвяних пакунків, в яких є все необхідне, щоб зігрітися взимку та зустріти Різдво.

Допоможи родинам зі звільнених міст — тисни на кнопку, щоб приєднатися до збору на 500 різдвяних пакунків для дітей з деокупованих територій:

Довідка

Олександр Меньшов — письменник, автор романів-детективів про альтернативну історію (як би розвивалася історія України, якби певні події відбулися інакше). Зараз він працює над книгою “Щоденник херсонців”.

Поділитися

Схожi новини