У столиці України відсвяткували століття Київського Пласту

28 квітня 2018 року на Михайлівській площі у Києві відбулася урочиста збірка на честь відзначення Дня пластової присяги.

На великому триметровому державному прапорі України склали присягу пластун прихильник Максим Волчинський та старший пластун прихильник Руслана Лапука, до присяги цих пластунів привів комендант акції.

Відбулося урочисте іменування новаками та новачка.

Пластункою розвідувачкою було іменовано пласунку учасницю Софію Сивак.

Крайовий булавний Уладу страших пластунів старший пластун гетьманський скоб Андрій Лузан, ОЗО за багатолітню непересічну діяльність на терені краю та за відновлення станиці Вінниця та створення пластової округи на Вінниччині надав Перше відзначення УСП – орден святого Юрія в бронзі старшому пластуну Максиму Студілку.

Під час урочистостей на Михайлівській площі пластуни згадали та вшанували своїх побратимів, які загинули під час новітньої російсько-української війни на Донбасі.

Комендант акції ст. пл. скоб Андрій Ковальов, ОЗО зачитав імена п’ятьох пластунів героїв, які загинули за Волю України в україно-російській війні на Донбасі:

  1. Пластун сеньйор Марко Паславський, рядовий батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України, загинув за Волю України під час визволення Іловайська від російських окупантів 19 серпня 2014 року.
  2. Старший пластун скоб Віктор Гурняк, Орден Залізної Остроги, боєць 24 –го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, загинув за Волю України 19 жовтня 2014 року рятуючи життя побратимів у районі 32 – го блокпосту поблизу селища Сміле на Луганщині у бою з російськими загарбниками.
  3. Старший пластун Євген Подолянчук, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення Збройних сил України, загинув за Волю України 14 вересня 2014 року обороняючи Донецький аеропорт від російських загарбників.
  4. Старший пластун Микола Гордійчук, Орден Залізної Остроги, молодший сержант батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун». Загинув за Волю України під час виконання спеціального завдання поблизу блокпосту «Шахта» між містами Авдіївка та Ясинувата на Донеччині.
  5. Вихованець пластового юнацтва Андрій Білик, солдат-розвідник 130 окремого розвідувального батальйону Збройних сил України. Загинув за Волю України 22 листопада 2015 року під час бойового завдання у селі Малиновому на Луганщині.

На фоні Михайлівського монастиря була зроблена святкова колективна станична знімка.

Потому близько півтисячі пластунів різного віку, усіх уладів разом з батьками та пластовими приятелями під звуки барабанного бою пройшли вимаршем від Михайлівського Зотоверхого монастиря Володимирьскою вулицею повз величний Софійський собор до будинку за адресою Володимирська, 42, що біля Золотих воріт.

Саме у будинку на Володимирській 42 у вересні 1918 року у приміщенні “Українського клубу” за часів Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського, на установчих зборах було ухвалено рішення заснувати у Києві українське скаутське товариство – “Пласт”. Загальні збори обрали засновниками київського Пласту виданих українських громадських і військових діячів: Івана Чмолу, Валентина Отамановського та Євгена Слабченка.

Інформацію про це розшукав у газеті “Українське слово” від 8 вересня 1918 року розшукав історик та дослідник історії Пласту, пластун-сеньйор Юрій Юзич, ОЗО. Він розповів про цю знахідку своєму однодумцеві – історику та прес-секретареві Голови Верховної Ради старшому пластуну скобу Андрію Ковальову, ОЗО. Андрій Ковальов запропонував вшанувати цю важливу історичну подію меморіальним барельєфом на стіні будинку на Володимирській, 42 у Києві.

Меморіальний барельєф зі штучного каменю створив видатний український митець – скульптор з Києва Олександр Михайлицький.

Меморіальний барельєф урочисто відкрив один з відновників Пласту у Києві у 1989 році, член підпільного пластового гуртка “Київські грифони” пластуна сеньйора, протоієрей о. Сергій Станкевич, настоятель Юріївського храму Української Православної Церкви Київського Патріархату на руїнах Федорівського монастиря, що на вулиці Володимирській у Києві.

Освячення Меморіального барельєф на честь 100-ліття Київського Пласту очолив пластун-сеньйор з куреня Щезники, архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор (Писик), співслужили йому пластун-сеньйор з куреня УПС імені Олександра і Степана Тисовських ігумен о. Ігнатій (Олександ Воловенко) та пласун-сеньйор протоієрей о. Сергій Станкевич.

Владика Нестор виголосив проповідь у якому закликав присутніх пластунів пам’ятати визначні сторінки історії Пласту та залишатися завжди вірними пластовій присязі.

Вітальну промову до членства станиці виголосила голова Станичної пластової старшини старша пластунка вірлиця Катерина Скороход, СВ.

Меморіальний барельєф має форму квадрату на якому фігурною рамкою символічно сплетена пластова линва кінці якої зав’язані на пластовий вузол. Зверху меморіального бальєфу зображена пластова лілея, а по кутках символи пластового гасла СКОБ! – дуб, калина, мухомор та блискавка.

На барельєфі рельєфними літерами написано: “У цьому будинку у вересні 1918 року відбулися установчі збори, які постановили заснувати у Києві українське скаутське товариство “Пласту”. Засновниками Пласту у Києві стали Євген Слабченко, Валентин Отамановський та Іван Чмола.”

ст. пл. Марта Сусук, ОД
Фото – Андрій Нестеренко

Історична довідка: До початку Першої світової війни на території сучасної України, яка входила до складу Російської імперії почав виникати стихійний скаутський рух,  зокрема і український. Очевидно, що до складу існуючих скаутських гуртків входило багато українців. Деякі відділи розвивалися саме, як частина російського скаутського руху та його світоглядними настановами.

Так вже у 1909 році у містечку Бахмут на Донеччині виникає український пластовий гурток заснований Антоном Гончаренком та його братом Юрком Гончарів-Гончаренком.

Під час українського національного відродження, викликаного Українською Революцією 1917 року на Наддніпрянщині активно виникають українські скаутські гуртки.

Але вже восени 1918 року Іван Чмола, київські та білоцерківські українські скаути за участі ректора Київського університету професора Івана Ганицького вирішили створити Пласт у Києві.

8 вересня 1918 року у будинку Українського клубу, який містився у Києві на вулиці Володимирській, 42 на установчих зборах було ухвалено рішення заснувати у Києві українське скаутське товариство – “Пласт”. Загальні збори обрали засновниками київського Пласту виданих українських громадських і військових діячів: Івана Чмолу, Валентина Отамановського та Євгена Слабченка.

Іван Чмола (псевдонім “Чмоль”) (6 березня 1892 – 27 червня 1941) – основоположник Пласту – українського скаутингу, військовий та педагогічний діяч, видатний український громадський та військовий діяч, один із засновників та старшин Легіону Українських січових стрільців у 1914 році, згодом організатор та полковник Корпусу Січових Стрільців у Києві, 1919 року комендант куреня, а потім коша Січових Стрільців, викладач Яворівської та Дрогобицької гімназій. Заарештований і страчений каральними органами НКВД 27 червня 1941 року у Дрогобицькій в’язниці.

Валентин Отамановський (псевдонім: “Злотополець”) (14 лютого 1893 – 10 березня 1964) – український історик, бібліограф, краєзнавець, громадський і політичний діяч, засновник “Братсва самостійників”, депутат Української Центральної Ради, засновник та член “Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, учасник оборони Києва від російсько-більшовицьких окупантів у січні 1918 року, учасник бою під Крутами.

З серпня 1929 року арештований за сфабрикованою політичною справою, репресований, перебував на засланні. Помер 10 березня 1964 року. посмертно реабілітований 11 серпня 1989 року.

Згідно рішення V сесії VIII скликання Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року №181/3188 у Голосіївському районі міста Києва одна з вулиць булла названа іменем Валентина Отамановського.

Євген Слабченко (псевдонім “Деслав”) (8 грудня 1899 – 10 вересня 1966) – видатний український кінорежисер і кіносценарист, один із фундаторів авангардистського кіно, історик та громадський діяч, учасник українських національно-визвольних змагань 1917—1921 років, дипкур’єр Української Народної Республіки. Засновни та активний діяч українського пластового-скаутського руху на Наддніпрянщині, зокрема засновник скаутських відділ у Білій Церкві.

Після поразки українських визвольних змагань опинився на еміграції в Чехословаччина, Німеччина, Франція, Іспанія.

Навчався і працював на ниві кіномистецтва в Парижі, Мадриді, Ніцці, де став однією з чільних постатей у культурному житті української еміграції. Брав участь у зйомках багатьох фільмів у Франції, Іспанії, також у Монако, Португалії, Швейцарії, Єгипті.

Був удостоєний престижної журналістської премії США у 1938 року, а також удостоєний почесного диплому Венеціанського кінофестивалю 1957 року за фільм “Фантастична візія”.

Євген Слабченко – одним із перших творців телефільмів в Іспанії та Монако. Помер та похований у Ніцці 10 вересня 1966 року.

By | 2018-05-08T10:57:14+00:00 08.05.2018|Categories: Загальне|Tags: |