Як в Пласті поєднується творчість і життя в природі — курінний табір "Духи лісів" - Пласт
EN

Один з елементів пластової методи — це життя в природі. Більшість таборів відбуваються в горах, лісах. Пластуни живуть у наметах і самостійно облаштовують все необхідне для свого комфорту.

Комусь це може здатися надто важким, адже доводиться збирати дрова, пиляти, в’язати, копати… Але для пластунів — це особливий зв’язок з природою. На таких таборах розкривається творчість і креативність. Серед природи, біля ватри під зоряним небом хочеться творити щось прекрасне.

Саме так трапилося у випадку підготовчого куреня Параски Плитки-Горицвіт: 17 дівчат, ліс, намети і справді магічна атмосфера.

Театральні вистави серед лісу

Табір “Духи лісів” підготовчого куреня імені Параски Плитки-Горицвіт відбувся 15–24 серпня в лісах на Бережанщині.

Тематикою обрали українську міфологію, традиції та обряди. Керівниця “Духів лісу” ділиться, що це спонукало юначок до правильної ідентифікації, повертало їх до автентики і самобутності нашої культури.

Богдана, керівниця табору
Я в Пласті з 2009 року. Сама була в юнацтві, тому з власного досвіду знаю, що таке табір і яку роль він відіграє в пластовому житті кожного юнака і юначки. Тому мені хочеться бути частинкою цієї магії і зробити їх досвід таборування якнайкращим.

Дівчата відтворювали елементи українських традицій на практиці, готували костюми, робили грим і ставили справжні театральні вистави. Одним із таких елементів було “таборове весілля” — це вже своєрідна пластова традиція, коли на таборі вибирають акторів для всіх дійових осіб і відтворюють обряд.

Цей день на таборі був “гостьовий”. Це означає, що могли приїхати сім’ї організаторів та учасниць, інші пластуни та друзям. Тому “весільних” гостей зібралося чимало.

Була також особлива гостя — донечка керівниці Богдани і єдине пташатко в станиці (пташата — це пластуни 2–6 років).

Христина, виховниця
Найсмішнішим був момент сватання, де сестра нареченої виявилася колишньою нареченого, а його теща — місцевою мольфаркою. І учасники, і організатори дуже круто вжилися в ролі, тому вийшла шалено кумедна постановка зі сварками, саморобними костюмами і весільними традиціями.

“Брудні, але щасливі”

Але, крім розваг, довелося дівчатам пережити і важку роботу, і справжні пригоди. На початку падали дощі, тому розтаборуватися (тобто підготувати територію) і звикати до життя в природі було нелегко.

Дівчата вчилися орієнтуватися по картах і самостійно готували їжу. Хоча навіть тут не обійшлося без веселощів та креативності.

Нас всіх особливо захопило приготування бургерів і суші на таборі. Всі були просто в захваті від такого досвіду. Ми навіть зняли відео для тік-ток з процесу приготування (керівниця табору, Богдана)

Але найбільше як організаторки, так і учасниці табору нам розповідали про легендарний похід до печери. Поділимося з вами спогадами однієї учасниці.

Учасниця табору
У п’ятий день ми прокинулися з хорошим і запальним настроєм. Тоді нам повідомили, що сьогодні ми підемо у вертикальну печеру і будемо вчитися з неї вибиратися. Першою ми опустили туди нашу кухарку, яка там зустрілася з бідолашною жабою, що доживала на глибині останні дні. Аж до приходу темряви ми двома командами досліджували печеру, подекуди б’ючись головою і застрягаючи у вузьких проходах. А потім ще й довелося попрактикувати витягування людини на канаті, бо не всі змогли піднятися самостійно. Поверталися ми з неймовірним щастям, що йдемо по землі. Прийшли, поїли, хто мав сили, вмився… і вимкнулися.

Перед запуском дівчат організатори ретельно перевірили і підготували печеру, усе необхідне спорядження. Такий підйом по канату — це чудовий інструмент для загартування тіла і прокачування командної роботи, адже дівчата підбадьорювали одна одну і допомагали піднятися. У результаті всі були цілі, здорові і, як сказала Богдана, керівниця табору, “брудні, але щасливі”.

“Дріади”

Одним із гуртків на таборі були “Дріади” — 6 дівчат. Дівчата давно між собою знайомі, деякі з них разом вчаться в школі. Тому на таборі гурток був дуже дружній і навіть вирізнявся серед всіх гуртковими “татушками”, які дівчата малювали одна одній хною.

Христина вже не один рік є виховницею “Дріад”, але вперше поїхала з гуртком саме на табір. Каже, що для неї, як для виховниці, це був неймовірно корисний досвід, адже вона змогла побачити, над чим ще потрібно в гуртку попрацювати і що вдосконалити.

Христина, виховниця
Табір дає можливість побачити всіх справжніми, без прикрас, відчути, хто чим дихає і чим живе. Було дуже цікаво спостерігати за дівчатами в таких умовах: як вирішують різні проблеми разом, як готують виступи, хто в яких ситуаціях проявляється лідером, хто чого боїться і що кому подобається робити.

Усі дівчата з куреня Параскеви Плитки-Горицвіт зараз плідно працюють, щоб вийти із категорії “підготовчого” і отримати власне число. Бажаємо їм у цьому успіху!

Якщо ти також хочеш організовувати пластові табори для дітей і розвивати власний гурток та курінь — долучайся до виховників у Пласті:

Поділитися

Схожi новини