Як в Пласті поєднується творчість і життя в природі — курінний табір “Духи лісів”

Один з елементів пластової методи — це життя в природі. Більшість таборів відбуваються в горах, лісах. Пластуни живуть у наметах і самостійно облаштовують все необхідне для свого комфорту.

Комусь це може здатися надто важким, адже доводиться збирати дрова, пиляти, в’язати, копати… Але для пластунів — це особливий зв’язок з природою. На таких таборах розкривається творчість і креативність. Серед природи, біля ватри під зоряним небом хочеться творити щось прекрасне.

Театральні вистави серед лісу

Табір “Духи лісів” підготовчого куреня імені Параски Плитки-Горицвіт відбувся 15–24 серпня в лісах на Бережанщині.

Тематикою обрали українську міфологію, традиції та обряди. Керівниця “Духів лісу” розповідає, що це спонукало юначок до правильної ідентифікації, повертало їх до автентики і самобутності нашої культури.

Богдана, керівниця табору
Я в Пласті з 2009 року. Сама була в юнацтві, тому з власного досвіду знаю, що таке табір і яку роль він відіграє в пластовому житті кожного юнака і юначки. Тому мені хочеться бути частинкою цієї магії і зробити їх досвід таборування якнайкращим.

---

Якщо ти хочеш розвиватися самостійно і допомагати розвиватися дітям та молоді в українському середовищі, тисни на кнопку:

---

Дівчата відтворювали елементи українських традицій на практиці, готували костюми, робили грим і ставили справжні театральні вистави. Одним із таких елементів було “таборове весілля” — це вже своєрідна пластова традиція, коли на таборі вибирають акторів для всіх дійових осіб і відтворюють обряд.

Цей день на таборі був “гостьовий”. Це означає, що могли приїхати сім’ї організаторів та учасниць, інші пластуни та друзям. Тому “весільних” гостей зібралося чимало.

Христина, виховниця
Найсмішнішим був момент сватання, де сестра нареченої виявилася колишньою нареченого, а його теща — місцевою мольфаркою. І учасники, і організатори дуже круто вжилися в ролі, тому вийшла шалено кумедна постановка зі сварками, саморобними костюмами і весільними традиціями.

“Брудні, але щасливі”

Але, крім розваг, довелося дівчатам пережити і важку роботу, і справжні пригоди. На початку падали дощі, тому розтаборуватися (тобто підготувати територію) і звикати до життя в природі було нелегко.

Дівчата вчилися орієнтуватися по картах і самостійно готували їжу. Хоча навіть тут не обійшлося без веселощів та креативності.

Але найбільше як організаторки, так і учасниці табору нам розповідали про легендарний похід до печери. Поділимося з вами спогадами однієї учасниці.

Учасниця табору
У п’ятий день ми прокинулися з хорошим і запальним настроєм. Тоді нам повідомили, що сьогодні ми підемо у вертикальну печеру і будемо вчитися з неї вибиратися. Першою ми опустили туди нашу кухарку, яка там зустрілася з бідолашною жабою, що доживала на глибині останні дні. Аж до приходу темряви ми двома командами досліджували печеру, подекуди б’ючись головою і застрягаючи у вузьких проходах. А потім ще й довелося попрактикувати витягування людини на канаті, бо не всі змогли піднятися самостійно. Поверталися ми з неймовірним щастям, що йдемо по землі. Прийшли, поїли, хто мав сили, вмився… і вимкнулися.

Перед запуском дівчат організатори ретельно перевірили і підготували печеру, усе необхідне спорядження. Такий підйом по канату — це чудовий інструмент для загартування тіла і прокачування командної роботи, адже дівчата підбадьорювали одна одну і допомагали піднятися. У результаті всі були цілі, здорові і, як сказала Богдана, керівниця табору, “брудні, але щасливі”.

“Дріади”

Одним із гуртків на таборі були “Дріади” — 6 дівчат. Дівчата давно між собою знайомі, деякі з них разом вчаться в школі. Тому на таборі гурток був дуже дружній і навіть вирізнявся серед всіх гуртковими “татушками”, які дівчата малювали одна одній хною.

Христина вже не один рік є виховницею “Дріад”, але вперше поїхала з гуртком саме на табір. Каже, що для неї, як для виховниці, це був неймовірно корисний досвід, адже вона змогла побачити, над чим ще потрібно в гуртку попрацювати і що вдосконалити.

Христина, виховниця
Табір дає можливість побачити всіх справжніми, без прикрас, відчути, хто чим дихає і чим живе. Було дуже цікаво спостерігати за дівчатами в таких умовах: як вирішують різні проблеми разом, як готують виступи, хто в яких ситуаціях проявляється лідером, хто чого боїться і що кому подобається робити.

---

Усі дівчата з куреня Параскеви Плитки-Горицвіт зараз плідно працюють, щоб вийти із категорії “підготовчого” і отримати власне число. Бажаємо їм у цьому успіху!

Щоб організовувати пластові табори для дітей і розвивати власний гурток та курінь — долучайся до виховників у Пласті: