Ювілейний спогад про пам'ять вчителів - д-р Олександру Копач та пл. сен. Романа Копача, ЛЧ

23.12.2013
Автор: Ярослав Стех - Торонто

«Нема нічого більш божественного, як виховання. Тільки завдяки вихованню людина робиться справжньою людиною» писав Платон.

Великі люди вже давно звернули увагу на мистецтво виховання. Філософ Лейбніц говорив «Якби вдалося удосконалити виховання, ми обновили б рід людський». Життя пливе своїм руслом, все змінюється, та не все минає. Залишаються добрі наші і наших друзів справи у спогадах близьких й нащадків. Вони перебувають у пам'яті людській, у творах, піснях і душах…І не було б поступу вперед, якби обірвалася нитка пам’яті в поколінях, якби згасла любов про ті справи давні, але не дуже далекі у просторі та часі. Власне, таким ланцюжком пам'яті, що не лише єднає минуле й сучасне, а й повсякчас нагадує, якою ціною розвивається людське життя, що приносить людині радість, щастя із чого виростає чесність, добро й людська вірність бути справжньою людиною. Багато людей задає собі такі питання? Отже на ці питання розвитку розумових і моральних чеснот відповідає нам у великій мірі педагогіка. Завданням в першу чергу сім’ї та педагогів є зміцнити й розвинути все позитивне у свідомості й тамувати все негативне у дітвори і молоді в ранньому віці. Найголовніше підготувати молоде покоління до самостійного життя, щоб в майбутньому доросла людина вміла робити правильні висновки й рішення, і вміла керуватися йти справедливим шляхом у своєму житті. Чесність - це одна з основних людських високих моральних якостей, яка відображає найважливішу цінність людини. В моїй пам'яті на все життя збереглася добра згадка про Олександру і Романа Копачів, ці вступні слова були для них дороговказом. Якось цей рік був насиченими різними ювілеями важливих історично-літературних постатей і я не помітив в пресі згадки про цю чесну і заслужену в першу чергу в педагогіці родину. А зокрема не згадано про д-р Олександру Копач, якої 100-річчя уродин виповнилося в лютому ц.р. Мені пощастило декілька років близько співпрацювати зарівно з д-р Олександрою Копач, як і її мужом інж. Романом Копачем. Тому, дозволю собі в першій частині статті згадати про Олександру, а в другій частині про її мужа Романа Копача.

Олександра Копач (з дому: Яворська) народилася 26 лютого 1913 р. в старовинному місті Городенка, яке розташоване на історичному Покутті на Івано-Франківщині. Вважається, що назва міста походить від слова - укріплення з частоколів та зрубів. У Повісті врем’яних літ подається, що у 993 році князь Володимир Великий пішов походом і приєднав місто до Київської держави. З давен в місті жили українці, євреї і поляки. З містом пов’язані Кіндрачук Остап, відомий бандурист, Кулик Емілія - українська письменниця, театральна діячка. Микола Потоцький- дідич міста, фундатор зведення храмів міста. Федір Замора- педагог та громадський діяч, делегат Української Національної Ради ЗУНР. Богдан Новосельський - член-кореспондент Української Академії Архітектури, Юліуш Словацький - проживав у місті після переїзду з Вільного в 1814 році. Врешті у цьому місті на цвинтарі спочиває адмірал д-р. Ярослав Окуневський та місто знане цінними і унікальними пам’ятниками. Саме у тому місті промайнули дитячі і молоді роки Олександри, яку звали Лесею. Тут вона закінчила початкову і середню освіту. Після якої студіювала в Ягеллонському Університеті в Кракові, де закінчила філософський факультет в 1937, під керівництвом професорів; Богдана Лепкого та Костянтина Кісилевського і отримала ступень маґістра. Студіюючи в Кракові Олександра належала до українського студентського гуртка «Зерево» в якому проявляла першу свою громадсько-освітню діяльність. З Кракова повернулася в рідні сторони і в 1941 р. познайомилася на Холмщині з Романом Копачем і за нього вийшла заміж. Від цього часу подружжя працювали вчителями в ґімназії в Городенці. З наближенням російського фронту під кінець 1943 р. вони подалися на еміграцію. Через Чехію дісталися до Німеччини і там перебували в таборах ДП, де працювали при тоборових українських школах вчителями. Отримавши згоду в 1948 р. на дальшу еміграцію панство Копачі емігрували до Канади і поселилися в Торонто. Поконали перші еміграційні труднощі пані Олександра Копач вже в 1951 році започаткувала першу середню українську школу на Північноамериканському континенті – Курси Українознавства ім. Григорія Сковороди в Торонто. Не випадково школі О. Копач надала ім’я Гр. Сковороди. Відомо, за словами академіка Івана Дзюби у своїй знаменитій праці він правдиво назвав Сковороду «Перши розумом нашим…». При тому О. Копач завжди захоплювалася творчістю Сковороди і дуже високо цінувала його глибоко проникливі твори. Зорганізована нова українська школа розвивала серед учнів глибокі почуття патріотизму до батьківщини своїх батьків. А головне вона стала суттєвим поштовхом в діаспорі і відіграла важливу роль у вихованню цілих поколінь нової, свідомої української інтелігенції. І ця спільнота стала цінною складовою канадійського суспільства і будівничими нової української громади - поза межами України. Можна сказати, що Курси українознавства стали прикладом і дороговказом для наслідування багатьом українським організаціям і церквам у створенні української вищої шкільної системи поза Україною.

Слід підкреслити,що Курси українознавства ім. Григорія Сковороди зарекомендували себе на дуже високому рівні, де викладали кваліфіковані історики, дослідники і митці, між якими були доктори: Ярослав Пастернак (археологія), Василь Верига (історія), доктор Ярослав Мудрий (історія), Мирон Левицький (мистецтво), Оксана Соколик (українська музика), о. Володимир Жолкевич і о. Іван Сиротинський (релігія), Микола Битинський (мистецтво). І впродовж усіх 30 років існування Курсів мґр. Олександра Копач викладала там українську літературу. Ось перед мною «Відгомін років-Альманах» Курсів українознавства ім. Г. Сковороди, Торонто 1976, 120 сторінок, виданий старанно на доброму папері в твердій обкладинці з численними ілюстраціями. Це своєрідна описова енциклопедія, яка яскраво і докладно подає описово картину за якими критеріями українська молодь в Торонто здобувала українознавчі предмети під керівництвом О. Копач. Вона була блискучим організатором, довголітнім директором школи і в тому періоді зумілата в 1967 році здобути ступінь доктора філософських наук в Оттавському Університеті. Олександра належала до винятково високо освічених жінок в Канаді і була у цьому гурті піонером у педагогіці. Леся любила дітей, розуміла їхні здібності і недостачі й завжди була готова їм допомогти. У відплату діти любили і шанували д-р Лесю, вони її відплачували теплою і ласкавою усмішкою і квітами. Не даром кажуть в народі «Учитель — майстер життя». Він здатний своєю працею оновити дітей до повноцінного життя. Згадався вислів «Учитель — свічка, яка світить іншим, згораючи сама». Пані Олексанрда, була людиною доброю і вразливою вона переживала успіхи і боліла невдачами школи і учнів. В неї був цей вчительський професіоналізм, який можна висловити кількома ключовими словами: надійність, відповідальність, добросовісність у роботі та готовність прийти на допомогу щодня, щохвилини в потребі. За будовою О. Копач була скромною, щуплою жінкою, але мала у свому тілі дивовижну силу, вести дітвору до країни знань, запалювати в дітей своєю копіткою працею священний вогонь до рідної мови й культури. Прищеплювати, як той садівник галузки до пізнання цінного батьківського звичаю. Вона майже геніяльно вміла запалювати у молодих серцях вогник вчення великого мислителя Сковороди, Шевченка, Франка й Лесі Українки та інших. Вчила дітвору чути і розуміти про що гомонять віки нашої історії. З наснагою передавала громадсько-національну повинність для кожного. Деколи вона зі сльозами на очах раділа успіхам своїх підопічних… При цьому ювелею скажу, що учитель, це професія, яка межує із святістю. Бути справжнім учителем таким, яким була Леся - це мистецтво. Адже треба вміти у кожному учневі відкрити тільки йому притаманні можливості, уміння, показати, на що він, учень, здатен, розкрити його душу. У цьому Леся беззастережно справлялася. Вона вміла учням довести істину, щоб вміти щось в житті досягти, перш за все треба вчитись.

Багато поколінь виховала вона протягом свого життя, була з покликання педагогом і з природи доброю людиною. Окремі дослідники її називають «взірцевим диригентом» з своїм вчительським складом, який прекрасно реалізував педагогічні завдання з українською дітворою діаспори. Педагогічні ефекти не спосіб визначити й передати в цифрах, але слід підкреслити, що випускники школи добре і якісно були ознайомлені з українознавчими предметами. Що становить підтвердження, що колишні учні цієї з школи ім. Сковороди дуже активно включилася в творчу та організаційну діяльність української діаспори і займають престижні пости в українських організаціях. З перспективи часу, можна констатувати, що праця д-р О. Копач була благословенною, її педагогічні осяги згадую з великою шаною й вдячністю. Крім суто педагогічної праці д-р О. Копач брала активну участь в культурно-освітньому та науковому житті м. Торонта. Була діяльним членом Асоціяції діячів української культури, яку очолював д-р Богдан Стебельський, а після нього Ар’ядна Стебельська. О. Копач довголітня членкиня і голова Об’єднання Українських Письменників “Слово”, член Об’єднання Працівників Дитячої Літератури (ОПДЛ), Шкільної Ради КУК, Відділ Торонто (від якого отримала Шевчянківську нагороду) і Ліги Українських Католицьких Жінок Канади (ЛУКЖК) та була вона дійсним членом Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка, від якого одержала золоту медаль за її наукову працю. Д-р О. Копач запрошувала автора статті до виголошення в НТШ доповідей на тему роковин; Максима Рильського, Миколи Хвильового та інших. З нагоди роковин про працю О. Копач я писав статті, які були поміщені в журналах; «Нові Дні» в Торонто і «Жіночий світ» у Вінніпезі. Довгі роки О. Копач видавала журнал для української молоді “Проблиски”.

Згадаймо читачам коротко творчий доробок ювілярки. До її прозових творів для дітей та юнацтва на історичну тематику, слід зарахувати; «На княжій горі», «Неповторні дні», «Хлопчик із казки»; вона була редактором «Хрестоматії з нової української Літератури». Ось деякі взірці з її творчости: «Хлопчик із казки» - (оповідки-новели для дітей) - Малята Кокі День Исі Великий день Нани Листок щоденника 1 Пригода хлопчика Листок щоденника 2 Змієборець Казки малої Исі Дід пасічник Забава дітей У театрі Зі школи Листок щоденника 3 Розмова Свят-вечір Малий філософ Перший подарунок Хлопчикові казки На оселі Листок щоденника 4, «Богатирі стародавньої України» — (історичні нариси для дітей з історії України)- Аніка богатир Богатир Святогор Оборонець Переяслава Добриня богатир Богатир Степанович Три пригоди богатиря Іллі Князенко Михайлик Романко - Роман Великий Богатир царевич Красний молодець - Чурило Пленкович «Неповторні дні» «На княжій горі», «Мініятюри» - новели-роздуми з життя «Нові обрії стародавньої України: стародавня Україна в античній літературі». О. Копач авторка книжок «Неповторні дні» (1960), «Наталена Королева» (1962), «Хрестоматія нової української літератури» (1970), «Мовостиль Ольги Кобилянської» (1972), «Нові обрії стародавньої України» (1980, 1994, примірник подарувала, зокрема, С.Павчаку в Городенку), «Богатирі стародавньої України» (1982), «Багатирі» (1984), «Хлопчик з казки» (1986), «Мініятюри» (1988) та інших. Повоєнне покоління О. Копач та вона особисто вносили нове «дихання» до літератури, коли в Україні большевицька влада накреслила письменницькі межі й вичначила головні напрями творчі. Там треба було писати під диктатом партії і «закріплювати сдобутки революції», на руїнах і згарищах, серед голоду славити «найщасливіше життя в світі». Така сама трагедія під червоним режимом була і в педагогіці. Одже д-р О. Копач стояла на здорових творчих позиціях.

Д-р О. Копач є автором численних дослідницьких статей з історії і літератури, рецензій, наукових праць, монографій, критичних довідок тощо. Крім того, вона брала активну участь в різних наукових конференціях і сесіях, - це далеко не всі осяги нашої ювілятки. Вона відома, як українсько-канадійська письменниця, поет, педагог, науковець, публіцист-літератор та громадський діяч. А передовсім прикладна подруга, взірцева мати і бабуня. Померла 12 липня 1998 року, віддаючи ціле своє життя своїй родині, науці, українському народові та вихованню української молоді. Вічна Їй пам’ять!

У цьому році виповнилося 100 років від дня народження д-р О. Копач, в слідуючому 2014 році виповнюється інж. Романові Копачу також 100 років, тому з шаною згадаймо її мужа, який також користувався великою шаною серед своїх сучасників, а зокрема серед своїх учнів та був безмежно популярним й любленим серед пластової молоді.

Роман Копач народився 28 жовтня 1914 р. у Львові. Роман називав своє місто найкрасивішим у світі і найбільш унікальним за положенням й архітектурою. Він говорив Львів має притаманну йому романтичну ауру з мальовничими вуличками та милим запахом кави. Тут він закінчив у 1924 р. народну школу ім. Князя Льва у Львові, де вступив до Пласту як новак із Пластом не розлучався аж до смерти. Пласт був надзвичайно авторитетною організацією і до нього належати було престижно. 1922 р. до «Пласту» вступив Р. Шухевич, майбутній головний командир УПА. Він був співорганізатором пластового гуртка «Ясний Тризуб» та куреня старших пластунів «Чорноморці». Загалом, до 1924 року утворилося близько 30 юнацьких пластових полків та декілька окремих для старших пластунів. Серед пластунів був поширений культ стрілецьких могил. Як розказував Ромам, що силами стрийського та львівського «Пласту» було відновлено та впорядковано могилу УСС на горі Маківці. До розвитку «Пласту» доклали також провідні діячі Української греко-католицької церкви. Митрополит А. Шептицький надав пластунам площу на горі «Сокіл», де до наших днів збереглася однойменна пластова оселя. З переходом до середньої школи, гімназії Роман був приділений до юнацького куреня ім. Петра Конашевича-Сагайдачного, де відбув все своє юнацтво. З молодечим запалом та знаменитими організаторськими здібностями працював Роман. У 1929 р. пройшов свій перший юнацький табір на «Соколі», де комендантом був скм. легендарний Іван Чмола, Олександром Тисовським, Петром Франком та іншими. Пласт всесторонньо сприяв в патріотичному вихованню української молоді на засадах християнської моралі. Роман не одноразово підкреслював для мене Пласт і я для Пласту ми були з собою зцілені на добре і на зле. Пластове здисципліноване гуртове життя було моєю мрією і відповідало моїм зацікавленям. В 1930 р. Роман відбув ще один юнацький табір з якого вийшов вдоволений. З хвилиною розв'язання польською владою Пласту у 1930 р. формально закінчилося моє юнацтво, а не формально пластом я і мої друзі жили і займалися підпільно.В 1933 р. післяш матури за дорученням Тиміша Білостоцького Роман займався тов. «Сокілом».

В 1934-1938 рр. Роман студіював і закінчив філософський факультет на Богословській Академії у Львові під проводом о. д-ра Йосифа Сліпого, пізнішого Патріярха і Кардинала УКЦ. Психологію раціональну і експериментальну викладав відомий вчений і діяч д-ра о. Іван Гриньох. Під час студіїв Роман працював виховником у Пласті і мав змогу добре познайомитися з головним проводом Пласту. У 1938 р. йому вже довірено стати керівником обозного новацького табору в Старяві коло Хирова. Працюючи в таборі Роман познайомився з Директор Центросоюзу Юліяном Шепаровичем, який прийняв Романа до праці в підприємстві, де перепрацював аж до вибуху ІІ світової війни. Під час війни Роман переїхав спочатку до Кракова, а після до Берліна де студіював Торговлю. В коротці повернувся до Кракова. З Кракова переїхав разом з кооператором Романом Кочержуком до Білої Підляськи і там зорганізували Союз Кооператив та Торгівельну школу. Р. Копач за апробатою проф. В. Кубійович в 1940 р. на Холмщині допомагав організувати українське шкільництво. У 1941 р. у Білій Підлясьці Роман принагідно зустрів Олександру Яворську із нею одружився. Весілля відбулося в м. Городенці, де молоде пофдружжа стало працювати вчителями у місцевій ґімназії. З наближенням совєтського фронту подружжя Копачів емігрувало на Захід. Через Чехію дісталися до Німеччини і перебували в таборах Ді-Пі (переміщених осіб) і там вчили дітей в при таборовій школі. У Німеччині Роман відновив свою пластову діяльність у таборі Пюртен, де зразу став провадити юнацький курінь. У 1948 р. переселився разом з дружиною до Канади, де працював на різних роботах, а після одержання громадянства дістав працю головного касієра дирекції пошти в провінції Онтаріо, де провів 22 роки. З переходом на пенсію працював ще 8 років у банку.

В Торонто Роман Копач з членами Куреня “Ті, що греблі рвуть” в Торонті. З Галею Борис, Тонею Горохович, Мікою Зеленою та Цьопою Паліїв та іншими стали жертвенно працювати з молоддю. Серед цієї когорти Роман виділявся цікавими і оригінальними помислами. Роман був знаний під псевдом Слонь, перейшов до куреня Лісові Чорти де був заслуженим і відзначеним членом. Він працював на різних постах у станиці Торонто: і впорядником роїв, і гніздовим, і членом станичної старшини, членом Крайової Пластової Старшини. Провадив з десяток новацьких і юнацьких таборів, перепроваджував новацькі вишколи, тричі був комендантом «Лісової Школи». Сповняв обов'язки референта вишколу Канади, багато років провадив кадрою новацьких виховників і виконував обов'язки крайового референта новаків. Дві каденції був у складі Головної Пластової Булави, яка відзначила його за багатогранну діяльність св. Юрієм в золоті. Як член «Орлиного Круга» ділився своїми цікавими думками у листуванні провідника Орлинного Круга.

Моє знайомство з інж. Романом Копачем датується з 1981 року, тобто з того часу коли я став вчителювати в «Рідній Школі» ім. Юрія Липи, що містилася пру вул. Крісті 83 в Торонто. Ми разом в цій школі перепрацювали поверх десять років. Пару років інж. Р. Копач виконував обов’язки директора цієї школи і викладав історію України. Інж. Р.Копач мав своєрідний стиль і методику у передаванні історії учням. Він часто стосував методу в лекціях, як товариш своїх учнів,- це давало позитивні виховні результати. Учні задовільно засвоювали матеріял і вміли прекрасно переповідати історичні події. Протягом нашої співпраці ми мали змогу доволі багато часу обмінюватись думками на різні теми. Крім того ми зустрічалися на різних шкільних і поза шкільних імпрезах і концертах, на всіляких доповідях, виставках й нарадах. Доречі, інж. Р. Копач людини безпосередна, відкрита і контактова, вміє прекрасно розвивати дискусію. А понадто панство Копачі так як і моя родина були парохіяни церкви св. Отця Миколая в Торонто, до якої я по сьогоднішні дні належу і належить до цієї парохії син Копачів Юрій з своєю родиною. Після Святих Літургій, ми з покійними Копачами сходили до підцерковного залу на традиційну каву, при якій велися довгі і пожиточні розмови так на побутові теми, як і про події та долю і недолю в Україні. На додаток, на наші дружні зв’язки закріплювалися на Пластовій оселі в Ґрафтоні, де Панство Копачі і моя родина є власниками в недалекому сусідстві катичів. Зарівно Панство Копачі, як і в нас багата бібліотека, з яких ми взаємно обмінювалися книжками. Такий книжковий обмін позитивно впливав на наше взаємне зближення. Можна сказати, що панство Копачі носили глибоко в серці Україну і вміли її передавати іншим, як той символічний прапор, якого з рук не можна випускати. Найбільш образно їхні почуття можна передати словами І. Франка: «Все, що мали у житті, віддав для одної ідеї…» На жаль останні роки інж. Роман Копач був доткнутий недугою, у нього пам’ять почала занепадати і на 86 році свого життя 20 грудня 2000 року помер в Торонто.

Обоє панство Копачі були дуже вартісними людьми, добрими батьками сина Юрія і його дружини Галі та взірцевими дідусями - Ренати, Лариси й Дениса. Вони віддавали все що могли своїй родині, науці, українському народові та прикладному вихованню української молоді. Поховані Св. пам’яті панство Олександра і Роман Копачі на українському цвинтарі Св. Володимира в м. Оквіл, біля Торонтаїй, їхня могила:

Щиро дякуємо в наших молитвах Всевишньому Богові за їхнє життя і за це все, що своїм життям внесли вони в життя української діаспори.

Вічна пам'ять д-р Олександрі й Романові Копачам!

Література

  • Мацько В. Концепція осяяння людини і світу: теорія платонізму в художніх творах П. Крата, Х. Якимчука, О. Копач // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: літературознавство, мовознавство, фольклористика [відп. ред. Г. Ф. Семенюк]. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — Вип. 19. — С. 10-14.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.


   



Офіційно
10.11.16 Звіт керівного (виконавчого) органу Пласту за 3 квартал своєї діяльності
09.11.16 Проект порядку денного позачергового Крайового Пластового З'їзду в м. Києві 26-27 листопада
04.10.16 Розпочинається зголошення на позачерговий Крайовий пластовий з'їзд у м. Києві (26-27 листопада)
Більше новин...
Новини [додати свою]
22.12.16 Свято Миколая 2016 у пташат станиці Івано-Франківськ [Загальне]
22.12.16 11-14 січня відбудеться «Школа Зимовго Мандрівництва 2017» [Вишколи]
22.12.16 Івано-Франківські пластуни завітали з Вифлеємським вогнем миру до учасників визвольних змагань [Загальне]
22.12.16 В Івано-Франківську відбулась благодійна «Майстерня святого Миколая» [Загальне]
22.12.16 Пластуни станиці Самбір відвідали з подарунками Самбірську дитячу лікарню і найстаршого пластуна станиці [Загальне]
22.12.16 Новацтво станиці Івано-Франківськ назбирало мішок добра святого Миколая – смаколики для воїнів АТО [Загальне]
20.12.16 17 грудня у Дрогобичі відбулися Андріївські вечорниці [Загальне]
19.12.16 25 грудня у Львові відбудеться інтелектуальний змаг "Думай 2016" [Вишколи]
16.12.16 Пластуни другий рік поспіль передали Президенту України Петру Порошенку Вифлеємський Вогонь Миру [Загальне]
16.12.16 Міжстаничний лещатарський табір "Фест - 2017" відбудеться 19-22 січня 2017 року на Закарпатті [Загальне]
16.12.16 10 грудня чернівецькі пластуни провели Андріївські вечорниці [Загальне]
16.12.16 Шукаємо активне та талановите юнацтво для участі у ЮМПЗ 2017 року у Німеччині [Загальне]
15.12.16 3 грудня в Житомирі відбулась Етнозустріч “Полісся України в межиріччі Ужа та Тетерева” [Загальне]
15.12.16 Визначили переможців Всеукраїнської військової спартакіади "Експльозія 2016" [Загальне]
12.12.16 Міжкрайовий "Лещатарський табір 2017" відбудеться 8-15 квітня в Австрії [Загальне]
12.12.16 У Мукачеві відбулись новацькі Андріївські вечорниці [Загальне]
12.12.16 Пластуни станиці Красне організували «Галицькі вечорниці» [Загальне]
11.12.16 3-4 грудня курінь ч. 22 ім. М. Підгірянки відсвяткував своє 22-річчя! [Загальне]
09.12.16 Вифлеємський Вогонь Миру цьогоріч прибуде до України вже 17 грудня 2016 року! [Загальне]
09.12.16 Пластуни м. Калинівка взяли участь в духовних зібраннях «Любов і відповідальність» [Загальне]
Більше новин...
Пласт в ЗМІ
01.08.16 "Пластовий табір це комп’ютерна гра, але в реальності", - Голова КПР України під час ефіру на "Громадське радіо"
30.07.16 Чорноморський ВІСНИК про збір скаутів "Чорне море 2016"
18.03.16 "ВЕЛИКА ГРА" ДЛЯ ПАТРІОТА" - стаття про Пласт в офіційному виданні МОН "Освіта України"
03.02.16 Пластун Максим Грищук про події в ДАПі в програмі "Останній форпост Донецького аеропорту"
22.12.15 Відеосюжет hromadske.tv про пластуна, дитячого психіатра лікарні Maudsley (Лондон, Великобританія)
Більше новин...
Суспільні новини
05.12.16 Другий Всеукраїнський діалог «Principium» відбудеться 8-10 грудня у Львові
05.12.16 Запрошуємо на зимовий табір "Різдвяна подорож-2017"
05.12.16 Благодійний туристичний фестиваль "Travel Fest" відбудеться у Львові 10 грудня
14.07.16 Запрошуємо до ознайомчого табору «ВЕЛИКА ГРА 2016» на узбережжі Чорного моря
31.05.16 Табори 2016 року для активної молоді з громади, організовані Пластом, ФРІ та ЛОФ
Більше новин...