Перший у 2018 році пластовий морський табір відбувається в Аргентині

Не важливо, що в Україні зараз дощова зима, адже на іншій частині світу – у Південній Америці спекотний «літній» січень! Саме час для морського табору! Першого у році Морського пластування!

Чорноморець зі Львова, Тарас Гаврилишин зараз перебуває у Аргентині, де він є членом проводу морського табору на березі річки Ріо де ля Плата в пластовій оселі «Ненаситець» поблизу містечка Пунта Індіо в околецях Буенос Айреса.

«Коли ти у іншій країні, то все по іншому. Інші міста, інші звичаї. І тут, у таборі все трішки незвичне, особливо як на початок січня. Все крім пластунів! Пластуни в Аргентині такі ж як і всюди у світі. Дружні, життєрадісні, цікаві до всього, молоді душею і такі ж українці як і я. І хоч більшість з них не були в Україні, але серед них я почуваюсь як вдома» – розповідає Тарас, якого багато знають під псевдом «ТТ».

Цього «літа» аргентинські юнаки і новаки таборують разом. Новаки живуть у Оселі, а юнаки, як всюди – в шатрах. Загалом табір невеликий – юнаків близько 15 осіб, решта 25 – новацтво. В кожного уладу своя програма і окремий провід.

Програма подібна до морських таборів в Україні. Відбувається багато занять з вітрильником, канойками, веслами, рятувальними камізельками. Учасники часто носять плавзасоби до води і назад у табір.

«Оскільки для більшості учасників і проводу – це перший морський табір, то доводиться вчити морські традиції. Але це доволі приємно, відчувати наскільки цікаво юнакам дізнаватися нові слова. Сподіваюся до кінця табору коменданта уже називатимуть капітаном, а за провини і визначення будуть нагороджувати водою!», – каже ТТ.

До речі, про традиції. На таборі відбувся Святий вечір та святкування Різдва! Усі переодягнулися у вишивані сорочки, а новаки із юнаками зіграли Вертеп. Все як в Україні: три Царі, Іродо, смерть, пастушки з ангелами.

«Навіть слова говорять такі ж, як у Львові! Тільки текст, для менших, написаний іспанскими буквами», – весело пригадує Тарас.

Колядували разом, під час вертепу і за вечерею. На вечерю на камбузі були варенники із цибулею і сметаною. Навіть свічки по столах горіли. Щоправда їх довелося запалити, бо в містечку, за давньою українською «традицією», вимкнули світло .

Під враженнями Тарас розповідає, що Аргентина – прекрасна країна, трохи бідна, але багатша від України. Каже, що люди дуже привітні, майже як українці, тільки от, говорять по-іспанськи. А ще ТТ в захопленні від фантастичної природи!

Він дякує за можливість розпочати таборовий рік Морського пластування на іншому краю світу у приємному колі друзів!