Чому вам варто купити “усвідомлену” вишиванку ручної роботи? Інтерв’ю з пластункою Яриною Климчишин, засновницею бренду “Руками” - Пласт

Пласт –– це середовище людей, орієнтованих на розвиток і лідерство. Ми прагнемо зробити світ кращим місцем для життя, тож не дивно що багато пластунів стають підприємцями. Наприклад, так зробила Ярина Климчишин, яка вже рік працює над власним брендом етно-одягу. Вона створює колекції вишиванок, які хочеться носити щодня, а не тільки на свята. 

Про усвідомлений підхід до вишивки, участь у конкурсі Ukrainian Fashion Week (спойлер – не дуже вдалий) та вплив Пласту на її проєкт “Руками” –– читайте у нашому інтерв’ю. 

Все вийшло з… другої спроби

–– Розкажи, як все починалося ? 

Ідея зробити власний бренд виникла в мене ще під час навчання в коледжі Труша. Однак я не знала, як до цього підійти локально. Спочатку  вирішила випускати класний контент про вишивку. І через нього – мати індивідуальні замовлення. Так я зробила… аж одну вишиванку. І загнулася. З’ясувалося, що люди не готові платити дорого за ручну річ. Щоб вишити сорочку – треба десь місяць часу. Плюс кілька зустрічей, щоб затвердити усі нюанси. Після своєї першої виготовленої сорочки (це була чоловіча вишиванка), я зрозуміла, що я йду в такий мінус з часом, і зі всім решта, що вирішила цим не займатися. 

–– Але таки вирішила спробувати вдруге. Чому? 

Я пішла в SMM, і коли почала працювати з грошима, які інші вкладали в свій бізнес, зрозуміла, що все влаштовано трохи по-іншому. У березні цього року, на початку карантину, побачила конкурс для молодих дизайнерів від Ukrainian Fashion Week. Тоді собі подумала: “Зроблю колекцію під цей конкурс і завдяки їй зможу вистрілити”. Якщо опускати деталі, то на цей конкурс мене не взяли. А колекція залишилася. 

–– Чому Ukrainian Fashion Week відмовили та як ти відреагувала на це? 

Мені відмовили, бо я для них не формат. Їм не треба такі «носибельні» штуки, їх цікавить більше якийсь космос, феєрія і т.д. Після невдачі, я спочатку наче як «впала». Але майже одразу обтрусилася і піднялася. Бо зрозуміла, що це навіть добре –– не витрачатиму часу на конкурси, а буду думати про своїх клієнтів, продавати та розвивати колекцію далі. Зрештою, я перестала працювати в SMM і почала свою справу.

Чому кожному потрібна “усвідомлена вишиванка”

–– Вибір вишиванок сьогодні дуже великий. Чим відрізняються твої?

На перший погляд ринок здається дуже заповненим. Але за пів року моніторингу близько сорока брендів етноодягу, помітила, що часто ними займаються не дуже професійні люди. Часом, ескіз формують на пальцях –– ось тут у мене будуть пташки, тут будуть соняшники, тут буде щось ще. І все. Часто виробники намагаються зекономити та роблять однотипні сукні. На запах, широкий рукав, тоненький манжет, однаковий виріз –– це якщо про машинну роботу. 

Тут не йдеться про вишивку як таку. Мені здається, що вишиванка не може бути повноцінною, якщо вишита не вручну і ти не розумієш символів, що на ній нанесені. Тоді вона втрачає сенс. Раніше вишивали з певною метою. Умовно, дівчина могла вишити собі певний орнамент на здоров’я, коли хворіє. Чи, наприклад, коли хоче одружитися, чи народити дітей. Вишивка жила, в ній закладали сенс. Навіть бувало, що жінка, яка раніше мала на своїй вишиванці орнаменти для народження дітей, могла згодом їх випорювати. Наприклад, після п’ятої дитини 😅. 

Велику роль на старих вишиванках відіграє як розміщений орнамент. Куди йде акцент –– рукава, груди, манжети. У якій кольористиці це подається. Для старих вишиванок бралися всі кольори довкола себе. Наприклад, вишивка типова для Карпат –– барвиста. Там багато зеленого, коричневого. Бо це все –– гори, квіти, земля. 

Дуже часто усі ці вишивки видирають з контексту. Припустимо, є якийсь орнамент з ромбом. Лінивий виробник змінює техніку, замість ромбу розміщує хрестик та застрочує все машинкою. І все втрачає сенс. Або ж, є випадки, коли вдаються до крайнощів та роблять дуже яскраве осучаснення. Наприклад, ріжуть старі вишиванки, добавляють 100500 сіточок –– і готово. 

Мене завжди дуже дивувало, що інші не підходять до цього комплексно. Віддаючи людині річ, я можу розказати що зображено на орнаменті, звідки він пішов і що він має принести власнику згідно з традиціями. Для мене це цінно і важливо. 

–– Щоб забезпечити таку якість, ти працюєш з кожним клієнтом окремо?

Я хотіла робити ательє та супроводжувати кожного клієнта у виборі тканини, орнаменту, кольорів. Але вирішила відходити від індивідуальних замовлень. Навпаки –– буду формувати хороші цілісні колекції зі своєю ідеєю. І клієнт зможе обрати вже сформований виріб.

Етноодяг на кожен день

–– Розкажи про колекцію, яка є зараз. Що вкладала у неї? 

Насамперед, орнамент там –– з одного рушника Східного Поділля. Він є і типовий, і нетиповий для того регіону. Там  прадавні символи – хвильки, безкінечники. 

У цій колекції мені важливо було показати, що етно-одяг можна носити не тільки з підборами на випускний чи перший-останній дзвоник. В ньому можна гуляти містом, ходити на побачення, пити каву. Мені хотілося осучаснити вишиванку до буденного використання.

–– Чи потрібно чекати, щоб отримати вишиванку з колекції? 

Я відшиваю кілька тестових варіантів, щоб відфотографувати. Їх є можливість купити одразу, якщо вам підходить розмір. Доречі, першу вишиванку колекції купила харківська пластунка –– завдяки підтримці та репостам пластової спільноти.

Наступні замовлення відшиваються індивідуально. Я завчасно попереджаю покупця скільки потрібно зачекати, спираючись на досвід створення тестового зразка.

–– Вже є ідеї щодо наступних колекцій?

Взагалі, це “інсайдерська” інформація. Але дечим можу поділитись. Я дуже часто чула, що хорошої львівської вишивки немає. Суто львівської. Є довкола, з регіонів. Але суто львівської – ні. Тож, хочу зробити львівську вишивку на жіночих сорочках. З наповненими руками і вишивкою за мотивами місцевих писанок. Орнаменти писанок та вишивки дуже часто перетинаються, бо всі вони походять з Трипілля.

Спільнота, що надихає 

–– Як Пласт вплинув на твою справу?

Його участь дуже велика. Зараз три з трьох індивідуальних замовлень –– це пластуни. Замовлення першої колекції –– це пластуни. За запрошенням пластунки, я зробила сорочку для Ірени Карпи, яка популяризує українські бренди одягу. Коли я вперше запостила в фейсбуці про бренд “Руками”, то перші коментарі, лайки, відповіді –– були від пластунів. Пластуни та пластунки загалом не скупляться на хороші слова і радіють одне за одного. Я теж так ставлюся до брендів пластунів. Бо коли хтось з нас щось запускає, на мою думку, –– це завжди про якість та цілісність.

Я знала, що максимально позитивно відреагують мої подруги з пластового куреня “Ті, що греблі рвуть”. І так, справді. Вони одразу “закидали” мене радісними повідомленнями в приват –– “ну, нарешті, ти почала про це говорити!”. Мій телефон розривався від сповіщень. Пам’ятаю, я тоді сиділа зі своїм хлопцем, який не пластун. Про сповіщення він спитав: “що там Греблі пишуть?”, –– сто відсотків знав, що це Пласт. 

Мої подруги з куреня –– це про бажання не боятися, відкритися. Дівчата завжди цікавляться, чим ти живеш. Вони завжди казали – блін, я хочу вишиванку від тебе. І вони мене цим дуже надихнули. 

Коли я отримала відмову від Українського тижня моди, я сумувала через це. Саме в цей час ми з Греблями організовували прямі ефіри в фейсбуці, під час яких розказували про свої проєкти. Коли була моя черга, то дівчата завалили мене коментарями «хочу красиву вишиванку від Климчишин». Потім взагалі почали дзвонити по телефону. Від того стало тепло і я зрозуміла, що треба рухатися далі. 

Щоб власна справа почала приносити хороший дохід –– потрібно багато працювати. В мене попереду довгий шлях і натхнення дуже потрібне. Дякую Пласту за товариство, яке може так мотивувати. 

Дізнатись більше про проєкт “Руками”:

Поділитися

Автор: Ірина Залога

Журналістка блогу на Пластовому Порталі

Схожi новини