В суботу, 15 червня 2019 р. Божого, напередодні великого християнського свята Зіслання Святого Духа (на Галичині – Зелені свята) пластуни станиці Івано-Франківськ вшанували полеглих Героїв УСС (Українських січових стрільців) та УГА (Українська Галицька Армія), а також пластунів, які віддали свої життя в боротьбі за Україну в період визвольного руху ОУН і УПА, вручивши родичам загиблих Пластовий Залізний Хрест.
«У міжвоєнний період традиційні уявлення про свято Трійці у Галичині поєдналися з культом героїв, полеглих під час національно-визвольних змагань 1914-1921 років», – розповідає у новинному порталі «Репортер» історик Оксана Дрогобицька.
Свято Героїв пластуни відкрили на фортечній галереї «Бастіон», звідки пластове юнацтво вимаршем пройшлися центральною частиною міста до Меморіального скверу, де юнацькі курені змагалися між собою у дефіляді (впоряді, що має систему наказів для виконання групою осіб, яка супроводжувалася піснею).
За результатами журі юнацькі курені отримали результати: І місце к. ч. 99 ім. П. Скоропадського, ІІ місце к. ч. 70 ім. О. Кобилянської, ІІІ місце к. ч. 56 ім. М. Рудницької, ІV місце к. ч. 49 ім. І. Миколайчука, V місце к. ч. 59 ім. С. Ленкавського.
Опісля юнаки та юначки вшанували Героїв січових стрільців та вояків УГА в Меморіальному сквері покладанням вінків з ялини, які напередодні плели.
На закритті Свята Героїв знайденим родичам загиблих п’ятьох пластунів періоду визвольного руху 1920-1950-х рр. було вручено Залізний Пластовий Хрест:
НАЙДИЧУ Теодору
ПОЛОТНЮКУ Євгену-Володимиру
ПОЛОТНЮКУ Платону-Івану
СЕНЬКІВ Михайлу
ХИМЕНЕЦЬ Олексі
Дане відзначення надають за хоробрість у боротьбі за Батьківщину. Хрест із відповідною грамотою вручає Начальний Пластун на відповідному святковому зібранні. Начальний Пластун може делегувати вручення відзначення комусь із підлеглого пластового проводу, проте грамоту підписує власноручно. За полеглих Героїв одержує відповідний Хрест їхня родина або курінь.
Відшукував родичів та доповнив біографії пластунів у Державному архіві Івано-Франківської області, архіві СБУ ст. пл. Тарас Зень, ЧоК – дослідник історії пластового руху.
Біографічні довідки:
НАЙДИЧ Теодор, с. Ілька
(1912, с. Делієве Галицького р-ну Івано-Франківської обл. — 1942, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.)
11 курінь ім. І. Мазепи (Станиславів). Член ОУН. Студент торговельної академії у Відні. Мобілізований німцями як військовий перекладач, перебував при штабі дивізії. Арештований ґестапо за співпрацю з націоналістичним підпіллям у Кривому Розі, розстріляний.
ПОЛОТНЮК Євген-Володимир, с. Василя і Анни (псевд. «Ойґен»)
(7(10).01.1906, с. Білобожниця Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 28.11.1943, смт. Ворохта Івано-Франківської обл.).
Пластун розвідчик 11 куреня ім. І. Мазепи (Станиславів), 5 курінь УУСП «Довбушівці», 10 курінь УУСП «Чорноморці», курінний писар; організатор нелеґального Пласту. Навчався на хімічному факультеті Львівської політехніки, згодом — в Лісотехнічному інституті. Лісовий інженер. Наприкінці 1930-х працював у добрах Митрополита Шептицького. Член УВО, ОУН. Політв’язень концтабору в Березі Картузькій (1939). У 1939—1941 — працівник Ліспромгоспу в Лелехівці на Яворівщині, арештований за доносом, звільнений. Після початку німецько-радянської війни працював лісничим у Микуличині Надвірнянського р-ну. Тричі арештований ґестапо за підозрою у співпраці з УПА, після третього арешту розстріляний в числі групи з 10 в’язнів у відплату за вбитого партизаном німця. Похований в Татарові коло Ворохти. 14.10.1993 тіла загиблих перепоховано в м. Надвірна Івано-Франківської обл.
ПОЛОТНЮК Платон-Іван, с. Василя і Анни (пл. псевд. «Волоцюга»)
(21.05.1908, с. Черніїв Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. — 31.10.1937, м. Мінськ, Білорусь)
Пластун розвідчик 11 куреня ім. І. Мазепи (Станиславів); 10 курінь УУСП «Чорноморці». Член УВО, заарештований польською поліцією 28.01.1928 за підозрою у виконанні атентату на аґента поліції провокатора Михайла Гука, звільнений за браком доказів. Виїхав на навчання в Данціґ, а потім в СССР (не пізніше 1934 р.), мешкав у Мінську. Заарештований 9.12.1936, обвинувачений в антирадянській агітації, комісією НКВД СССР і прокурора СССР засуджений 26.10.1937 до розстрілу, розстріляний. Похований в Мінську. Реабілітований 26.03.1956.
СЕНЬКІВ Михайло, с. Василя
(1.10.1911 с. Побережжя Тисменицького району — кін. 06.1941, м. Івано-Франківськ).
11 курінь ім. І. Мазепи (Станиславів). Керівник окружного проводу ОУН. Учасник табору на Соколі 1930 р. Проживав у с. Тязів, вчитель. Заарештований НКВД 17.09.1940, засуджений на кару смерті 31.03.1941. Страчений у Станиславівській тюрмі.
ХИМЕНЕЦЬ Олекса, с. Семена (псевд. «Благий»)
(11.03.1912, с. Саджава Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. — 22.03.1945, біля с. Саджава Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.).
Пластун 89 куреня ім. І. Франка, гурток «Олень» (Саджава). Член ОУН, учасник Похідних груп у 1941 р. (Житомирщина). Вояк Дружин Українських Націоналістів (1941) та 201 охоронного батальйону (12.1941—12.1942). Один з організаторів Української Народної Самооборони в Галичині у 1943 р., командир чоти, потім сотні УНС в курені «Чорні чорти» (Коломийщина). Від березня 1944 р. командир сотні «Месники» на Станиславівщині, яка восени 1944 р. розрослася в курінь під його командуванням. Учасник і командир багатьох боїв з німецькими, угорськими і російськими окупантами. Старший булавний (1944), хорунжий (1945), посмертно — сотник УПА. Нагороджений Срібним Хрестом бойової заслуги 1 кл. (1945). Загинув у бою.
Свято Героїв організували юнаки та провід юнацького куреня ч. 59 ім. Степана Ленкавського.
Поділитися
