Десять років тому перестало битися серце останнього генерал-хорунжого УПА Василя Кука. Він народився в селищі Красне, де і за заповітом похований. Нелегка доля була у такої, до безтями закоханої у свою Батьківщину, людини. Незважаючи на всі випробування війною, полонами та переслідуваннями Василь Кук до останнього подиху передавав нам свою любов до України, вчив цінувати народ та державну самобутність, намагався достукатися до зачерствілих сердець щоб відродилася нація.
Свою мандрівку до Красного ми розпочали із відвідин місцевого музею, де нам люб’язно розповіли про життєвий шлях генерал-хорунжого УПА.
Віче згуртувало на могилі генерал-хорунжого небайдужих різного віку та статусу. Дійство розпочалося зі спільної молитви за упокій генерал-хорунжого. Хочу зауважити, що представників духовенства різних конфесій було чимало. А продовжилося все виступами делегатів від влади та громадських організацій. Серед них були й пластуни Станиці Красне. Друг Василь Джас зачитав декалог націоналіста, а Тетяна Фургала – коротко нагадала присутнім про те, ким був для українського народу Василь Кук, і ким він залишиться в пам’яті назавжди. В селищі Красне похований ще один відомий громадський та політичний діяч, видавець та редактор Іван Тиктор. Пластуни вшанували і його пам’ять також.
Наталія Сапріянчук
Поділитися
