Приєдналась до Пласту разом з донькою Юлею в 2021 р., де стала писарем станиці Чернігів.

Брала участь в багатьох станичних заходах, була виховницею та писаркою табору «Експедиція 2022», що відбувався на Буковині в смт. Макарівка за пластовою методикою для дітей постраждалих від війни. 5 жовтня 2022 року доєдналась прихильницею до куреня УПС «Степові відьми».

З 22 по 23 жовтня 2022 р. була учасницею кваліфікаційного вишколу дійсного членства № 244 «Місія Здійсненна» Львівської Округи. Пластову присягу склала у жовтні 2023 року в фортеці Батурин під час вишколу «Попіл Батурина», де на той час вже була військовою.

Була підсестричкою у новацькому рої «Соколи» та згодом короткочасно стала головною впорядницею, але через оголошення до війська змушена була припинити виховну діяльність.

Захоплювалась музикою та українською історичною обрядовістю.

З 2008 року працювала науковим, а потім — старшим науковим співробітником Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана, останнім часом обіймала відповідальну посаду головного зберігача фондів музею.

З початком повномасштабного російського вторгнення та наступ на Чернігівщину спільно з донькою перебралась жити до музею, щоб в разі небезпеки мародерів зберегти експонати.

З лютого 2023 р. стала стрільцем санітаром в 3-й окремій штурмовій бригаді. Молодша сержантка. Як бойовий медик брала участь у боях за Харківщину.

У січні 2025 року за заслуги перед Україною отримала із рук Президента України орден «За мужність», як медик 1-го штурмового батальйону бригади. За те, що «довела свою відданість і хоробрість, рятуючи побратимів на передовій».

Загинула вранці 7 серпня 2025 р. спільно з двома побратимами на фронті під час виконання бойового завдання внаслідок атаки ворожого дрону.

Залишилась 15-річна донечка Юлія та батьки.

Приєднався до Пласту орієнтовно у 2000 році. Належав до гуртка «Вовки» (виховник ст. пл. Романцов Роман) підготовчого юнацького куреня ім. Я. Мудрого в станиці Черкаси. В юнацтві склав пластову присягу. Активний в пластовому житті, учасник заходів, вишколів, мандрівок. Відбув курінні табори «Склик» (2001, 2002, 2003), «Січ» (2004), туристичні змагання «Стежками Героїв» (2003), окружний табір Черкащини «Гетьманська булава» (2004). Учасник, а згодом член проводу крайового кінно-спортивного табору «Герць» (2004, 2005).

Відтак став старшим пластуном. Впродовж кількох каденцій член станичної пластової старшини на різних діловодствах.

Активно пластував орієнтовно до 2019 р.

Навчався у загальноосвітній школі №3 міста Черкаси.

Брав участь у олімпіадах. Закінчив її у 2004 р. з медаллю. Вищу освіту здобув на факультеті інформаційних технологій і систем Черкаського державного технологічного університету.

В студентські роки був членом ГО «Православне молодіжне братство» в м. Черкаси.

Із здобуттям вищої освіти працював в ІТ-сфері.

Після повномасштабного російського вторгнення влітку 2022 р. мобілізувався до Збройних сил України.

Був молодшим сержантом. Командиром 1 відділення 3 взводу 2 роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А1815 (1-ша окрема важка механізована бригада).

5 серпня 2025 року перебуваючи на фронтових позиціях Сумської області через приліт КАБу отримав множинні осколкові поранення. Евакуйований до стабілізаційного пункту ще живими, проте вже в дорозі до подальшої госпіталізації близько 19:40 помер.

Залишилась дружина, вихованка Пласту – Анастасія Зоря та двоє неповнолітніх донечок

У 2016 році пройшовши літню педагогічну практику вирішив доєднатись до Пласту. Тоді ж відбув міжройовий табір «Космічні рейнджери».

У 2017 р. вже був бунчужним гніздового табору 45 гнізда «Розбійники Шервудського лісу».

<p>У 2018 та в 2019 р. бунчужний на Крайовому апробаційному казково-історичному таборі «Одного разу в казці». А в 2019 р. бунчужний на гніздовому таборі 45 гнізда «Герої меча та магії».<p> Брав участь у новацьких вишколах: 283 РОВ (впор. 219) “Святий Миколай і 5 років” (учасник), 301 РОВ (впор. 229) «Веселий роджер» (інструктор), 305 РОВ (булавних 22) (учасник), 311 РОВ (впорядників 236) “Орден святого Миколая” (інструктор), 318 РОВ (впорядників 240) «Метелики на Гінкго Майже весною» (бунчужний). 15 жовтня 2017 р. склав пластову присягу на курінних сходинах 97 куреня ім. М. Кривоноса. Був новацьким виховником рою «Ведмеді» 45 гнізда «Побратими кам’яного козака» в станиці Київ. В квітні 2019 року став офіційно членом 41 куреня УСП «Целібат Мурлики». Закінчив Кловський ліцей у Києві. Відтак навчався за спеціальністю історія та англійська мова в інституті історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Магістратуру завершив за спеціальністю право у Національній академії внутрішніх справ. Захоплювався виготовленням орігамі, вчився грати на гітарі. Працював у приватній школі ThinkGlobal Білогородка, де викладав трудове навчання. Згодом був тренером у службі доставки. Вже під час повномасштабного російського вторгнення готувався вступити до війська. Проходив військову підготовку і в 2024 р. мобілізувався до 12 Бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Був солдатом, водієм-електриком 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем 1-го батальйону спеціального призначення. Брав участь у бойових діях поблизу селища Нью-Йорк на Донеччині. Загинув під час виконання бойового завдання на фронті. Місце, дата та обставини загибелі уточнюються.

Пластове псевдо «Орлик». З 1992 р. будучи школярем зацікавився Пластом та робив спроби його створити. В 1997 р. став одним із засновників Пласту на Черкащині. В різний час був писарем, референтом старших пластунів, референтом юнацтва. Виховником гуртка «Мандрівні лицарі». Опісля впорядником гуртків «Пантери» і «Кажани». Пройшов всі можливі пластові вишколи. Впорядників (№35), зв’язкових, провідників вишколів, табір «Лісова Школа». Сам був організатором комендантом та інструктором багатьох таборів, вишколів, заходів. Один з ініціаторів та організаторів кінного пластування. Згодом перейшов до станиці Київ, де став впорядником гуртків «Левики» і «Снігові Барси». Зв’язковий 75 куреня ім. Героїв бою під Крутами. Із травня 2010 року – відповідальний за розвиток уладу пташат в Україні. Спершу належав до підготовчого куреня УСП «Щезники», а згодом перейшов до 15 куреня УСП / 45 УПС «Орден Залізної Остроги» ім. С. Завойовника. В 1995 р. закінчив школу №1 в м.Тальне. Згодом студент історичного факультету Черкаського державного університету ім. Богдана Хмельницького, де здобув вищу освіту за спеціальністю: викладача історії. Другу вищу освіту здобув у 2023 р. Став магістром з публічного управління та адміністрування. Захищав диплом лікуючись від поранення в госпіталі. В 2019 році захистив кандидатську дисертацію “Релігійність українського селянства Наддніпрянщини (1861 – 1933 рр). Ще на початку свого першого студенства почав працювати керівником гуртків в Черкаській міській станції юних туристів, а в період з 2000 до 2003 вчителював у школах Черкас. З 2004 по 2005 рік – в Благодійному Фонді Начального Пластуна Любомира Романківа. З 2005 по 2006 рік – в Черкаському обласному центрі туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді на посаді завідувача туристично-краєзнавчим відділом та керівником гуртків. З 2006 по 2007 працював в Головному управлінні з питань внутрішньої політики Черкаської ОДА, обіймаючи посаду у відділі зв’язків з суб’єктами політики та громадськими об’єднаннями. В 2007 переїхав до Києва, де працював на різних посадах, зокрема в таких організаціях і структурах як «Народний союз Наша Україна», Фонд регіональних ініціатив «Гарт», «Єдиний Центр», «Голос» та ін. З березня 2015 працював в апараті Верховної Ради України помічником-консультантом народного депутата України Андрія Парубія. Брав активну участь у «Помаранчевій революції» та «Революції Гідності». Входив у штаб керівництва Самооборони Майдану. Був одним з організаторів осередків Самооборони по областях. З початком АТО допомагав у формуванні добровольчих батальйонів та їх забезпеченні волонтерською допомогою. З 2016 завчасно здобув військову освіту. Став офіцером. Добровільно пішов служити в Збройних сил України ще в 2020 р. З початком повномасштабного російського вторгнення брав участь в обороні Київщини. Як капітан та командир 2-ої мотопіхотної роти 72-ї ОМБР «Чорних запорожців» воював за Кодему, Бахмут, Вугледар на Донецькому напрямку. Отримував поранення, але після реабілітації повертався на фронт. Загинув 2 липня 2025 р. внаслідок російського удару по населеному пункту, керованими авіаційними бомбами. Залишилась дружина Світлана, син Андрій, що теж військовослужбовець та донька Дарина. Обоє дітей є активними пластунами.

Пластове псевдо «Буревісник». З вересня 1993 р. пластун гуртка «Горицвіти», а згодом «Карпатські вовки» (виховник ст.пл. скоб Андрій Чемеринський, СМ) 35 куреня ім. Юстина Гірняка в приміському селі Ямниця, де мешкав з дитинства. В 1994 р. гуртковий. Активний в пластових заходах, мандрівках та вишколах. Учасник окружного табору «Скобине гніздо» (серпень, 1995 р.). Склав пластову присягу. Активно пластував до 1996 р. Згодом постійно помагав пластунам, зокрема з транспортуванням під час таборів 56 куреня ім. М. Рудницької. Навчався у Ямницькій школі, відтак закінчив Івано-Франківське вище професійне технічне училище № 21 за спеціальністю ковальства та газоелектрозварника. Короткий час працював газоелектрозварником у Івано-Франківському цементно-шиферному комбінаті. Відбув строкову військову службу у м. Бердичів на Житомирщині. Після одруження спільно з сім’єю мешкав у Івано-Франківську. Працював водієм далекобійником в Європі. З початком російського вторгнення в Україну зголосився до війська. Старший сержант. Командир відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення в 78 окремому батальйоні 102-ї окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Виконував бойові завдання на фронті в Запорізькій області поблизу м. Гуляйполя. 16 квітня 2025 р. в Запорізькій області під час нещасного випадку отримав чисельні травми та рани. Доставлений до військового госпіталю м. Дніпро, де помер вранці 24 квітня 2025 року. Залишилась матір, дружина Леся, двоє синів Михайло і Олександр, троє онуків та рідна сестра Світлана з родиною.

Пластове псевдо «Ванька». З 2010 р. пластун новацького рою “Супер чортенята”, а згодом у юнацького гуртка “Білі Леви” 107 куреня ім. Петра Войновського (виховник ст.пл. Ігор Наконечний,СМ (2010-2014) та ст.пл. Андрій Канак, СМ (2014-2016) в станиці Чернівці. В гуртку в різний період виконував діловодства гурткового та скарбника. Пластову присягу склав 10 липня 2014 року на таборі “Батальйон Прут”, на якому став першуном серед підстаршини. Активний в пластовому житті, учасник вишколів, заходів, мандрівок. В 2014 р. отримав 3 та 4 юнацьке відзначення. Був учасником ряду таборів, зокрема курінних «Зоряні війни» (2012 р.), «Червонодібровська Січ» (2013 р.), «Батальйон Прут» (2014 р.), ЮМПЗ у Львові до 100-ліття Пласту, крайового табору «Ревор» (2015 р.). Активно пластував орієнтовно до 2016 року. Проте завжди підтримував контакт з пластунами. Під час військової служби, перебуваючи у відпустці приходив на заходи Пласту Чернівців та Києва. Навчався у школі №6 у Чернівцях. Відтак закінчив Чернівецький транспортний коледж. Захоплювався велосипедами, мотоциклами та колекціонував платівки. Свою військову службу розпочав в Одеській військовій академії, проте з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 р. покинув навчання та добровільно зголосився до війська. Мав звання солдата. Спершу служив у силах логістики, згодом за власним бажанням перевівся до сухопутних військ. Останнє місце служби була рота ударних авіаційних комплексів в 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар», Збройних Сил України. Брав участь в обороні Бахмута, Часового Яру, Іванівського, Константинополя та Богатиря. При виконанні бойового завдання в Константинополі група побратимів пілотів потрапила під обстріл та зникла зі зв’язку. Завдяки професіоналізму в пілотуванні дронів, Іван з побратимом знайшов поранених, особисто надав невідкладну медичну допомогу та провів евакуацію всієї групи в безпечний тиловий район. Загинув 20 квітня 2025 року поблизу селища Розлив Волноваського р-ну Донецької області під час ротації з позицій, прикривши собою 3-х побратимів. Залишились кохана дівчина, сестра, брат та батьки.

З 2008 р. по 2010 р. пластун новак рою «Лісовички» (упорядниця Марина Коробова) 33 гнізда «Побратими стрімкої скелі» в станиці Київ. Учасник новацьких таборів, зокрема у Яремчі. В дитинстві відвідував секцію карате, а також гуртки малювання, захоплювався літературою. Видав друковані збірки власної поезії. Проживав на Дарниці. Закінчив спеціалізовану школу #291 з поглибленням вивченням іноземних мов у Києві. Згодом в 2022 р. здобув освіту бакалавра політології в Київському Національному університеті ім.Т.Г. Шевченка. За переконаннями український націоналіст, брав активну участь у вуличних проукраїнських акціях, попри юний вік був активним учасником Революції Гідності. З початком повномасштабного російського вторгнення добровільно зголосився до сил оборони. Спершу долучився до 9-ї окремої роти ДФТГ «Легіон-Д», а згодом перейшов до Навчального центру комплексної підготовки ДГВ ДФ №42 ТГ м.Києва «Легіон Оболонь». Разом з побратимами навчався військовій справі, ніс службу, постійно вдосконалював свої знання та навички, готуючи себе до служби у війську. Вже влітку 2024 р. уклавши контракт, пішов до лав Збройних сил України. Був старшим навідником 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 44 окремої мотострілецької бригади. Загинув від мінно-вибухових травм 24 лютого 2025 р. близько 9:00 ранку під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дніпроенергія Комарської сільської громади Волноваського району Донецької області. Залишилась кохана дівчина Марія, двоюрідний брат Ярослав, що теж був пластуном, мама, вітчим Олександр, тітка Леся та дядько Максим, що вплинув на його світогляд та теж бере участь у силах оборони.

Пластове псевдо «Ураган». Військовий позивний «Стамбул». З серпня 2002 р. пластун гуртка «Саламандри», а згодом «Рисі» (впорядник Ігор Осідач) в 1 курені ім. Короля Данила у Львові. Пластову присягу склав 30.04.2006 р. Відтак здобув ступінь розвідувача. Учасник щорічних курінних таборів від 2003 по 2007 рік. В 2006 учасник крайового мандрівного табору «Говерля». Активний у пластових спартакіадах, що відбувались у Івано-Франківську. Учасник пластових подій, мандрівок, вишколів. Активно пластував орієнтовно до 2007 року. Закінчив школу № 46 у Львові. Вищу освіту здобув за спеціальністю туризм у Львівському Національному університеті ім. І. Франка. Активний футбольний вболівальник ФК «Карпати». Ультрас фанатського угрупування «Pride». Захоплювався спортом, зокрема бігом, плаванням та водними сплавами. Брав участь у бігових півмарафонах та марафонах. Здобув один з найважчих титулів у тріатлоні Ironman у Барселоні в 2019 р. Проживаючи у Львові з 2012 р. працював гідом в туристичній фірмі «Аккорд тур». У 2014 р. переїхав з дружиною Іриною до Одеси, де в подружжя в 2016 р. народилася донька Міра. Тут працював у туристичних компаніях «Бамба», а згодом «Cactus». Зокрема був гідом, супроводжував туристичні групи. Після повномасштабного російського вторгнення в жовтні 2022 р. з власної ініціативи мобілізувався до війська. Вступив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Лейтенант. Був заступником начальника штабу аеромобільного батальйону. За весь час служби брав участь у бойових діях в основному на Донеччині. Загинув 30 січня 2025 р. під час виконання бойового завдання на Курахівському напрямку Донецької області. Залишилися батьки, донечка, син та дружина.

Пластове псевдо «Вітер». Активно пластував орієнтовно з 1995 по 2009 р. Багатолітній новацький виховник рою «Їжачки» 35 гнізда «Чопчики-Чолопчики» в с. Білі Ослави. Гніздовий. Пластову Присягу склав 23 лютого 1996 р. Багаторазовий комендант юнацьких і новацьких таборів, вишколів та акцій в Івано-Франківській окрузі. Пройшов вишкіл новацьких виховників. Задля поширення українських традицій приймав в себе вдома на Різдвяні свята дітей зі східної частини України. Закінчив педагогічне училище в Коломиї. Працював вчителем початкових класів у селах Надвірнянського району. Одружився з Русланою Мочерняк з сусіднього с. Заріччя. Подружжя виховувало трьох синів: Романа, Назара та Павла. Згодом здобув заочно вищу освіту на географічному факультеті Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича. Відтак працював вчителем предмету «Захист України» в ліцеї ім. Марійки Підгірянки у с. Білі Ослави. З початком повномасштабного російського вторгнення зголосився до війська. Служив у 102-й окремій бригаді територіальної оборони, 76 батальйон, 2 рота, 1 взвод. Загинув 8 грудня 2024 року внаслідок отриманих поранень в бою в с. Дорожнянка Пологівського району Запорізької області.

Пластове псевдо «Че Гевара». З вересня 1997 р. пластун гуртка «Вовки» підготовчого юнацького куреня ім. Устима Кармелюка в станиці Кам’янець-Подільський. Пластову присягу склав 1 травня 1999 року. Здобув ступінь пластуна-розвідувача. Член проводу юнацьких таборів «Пластовий вітер» у 1999 і 2000 роках. З вересня 2000 р. навчався на філософському факультеті Львівського Національного університету ім. І. Франка. Студентом був заступником керівника пластового осередку в Кам’янці-Подільському. Пройшов вишкіл виховників юнацтва ч. 54. Інструктор Подільского мілітарного вишколу (квітень-травень 2001) року. Підстаршина 7-го табору «Легіон» у 2001 році після кого вступив до старшого пластунства у Львові де став виховником в 21 курені ім. Г.Сковороди. Тоді ж приєднався до 47 куреня УПС «Вовча Ліга», в якому відповідав за інструкторську ділянку військового пластування. Співзасновник, ідейний та творчий натхненник бренду пластового однострою «Залізний Вовк». З початку АТО брав участь в силах оборони. З грудня 2014 по травень 2016 р. доброволець батальйону «Гарпун». Згодом приєднався до Збройних сил України, де служив від 2017 по 2020 р. Після звільнення з війська працював в компанії «Українська броня» та їздив за кордон на роботу до Чехії. Був одружений з Тетяною. В подружжя народився син Остап. З початком повномасштабного російського вторгнення мобілізувався до лав ЗСУ. Брав участь у боях на різних фронтових напрямках. Кілька раз отримував поранення та травми. Нагороджений різними військовими відзнаками та медалями. Загинув в ніч з 22 на 23 вересня під час виконання бойового завдання на фронті.