Робимо все, що в наших силах: підсумки 2022 року - Пласт
EN

Цей рік видався зовсім не таким, як ми очікували. Були цілі, до яких впевнено йшли, але 24 лютого все змінилося.

Хоч як не було важко, ми були і залишаємося єдині, підтримуємо одне одного і робимо все заради нашої перемоги. А в єдності переможемо!

Яким був цей рік, що вдалося зробити для України — читай далі.

“Ще вчора з ними планували табір, сьогодні шукаємо для них бронежилети”

2021 рік. Ксенія Дремлюженко очолює напрямок поширення Пласту в Центральному офісі. Основна ціль — зробити Пласт доступним для кожної дитини.

Ксенія
Тоді Пласт був поширений на заході України, але мало осередків було в інших регіонах. Тому ми хотіли розвиватися в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Чернігові, хотіли налагодити взаємодію між пластовими округами. У 2022 рік ввійшли з цими планами, але…

24 лютого. Повномасштабний наступ. Понад 530 пластунів і пластунок складають виховницьку діяльність й ідуть захищати нашу свободу в складі різних типів збройних сил.

Ще вчора ми говорили з ними по телефону, планували літній табір, акції. А вже сьогодні шукаємо для них бронежилет, форму, термоодяг (Ксенія).

Центральний офіс об’єднується з групами пластунів у різних містах, які з перших днів самостійно почали волонтерити, і разом створюють Національний пластовий штаб.

Зосереджуються на двох напрямках роботи:

  • зберегти життя пластунів і пластунок на передовій;
  • допомогти українцям, що постраждали від війни.

За 2022 рік завдяки кожному і кожній, хто надсилав свій донат, завдяки всім партнерам та волонтерам Пласт надав допомогу 14 154 військовим.

Ксенія
Працювати в таких умовах іноді було важко. Але найважче — впоратися з втратами. Від 24 лютого ми втратили 13 пластунів-військовиків. Ми не зможемо більше спланувати з ними спільні заходи, піти в мандрівки, обійняти. Це надзвичайний біль, з яким доводиться справлятися. Не тільки Пласту, а всій Україні.

Ми сумуємо і плачемо разом із сім’ями всіх загиблих. Але хочемо підтримати і сказати, що хоч 2022 став останнім, разом, кожен на своєму місці, ми продовжимо їхню справу і будемо робити все можливе заради нашої спільної перемоги!

“Коли розвантажували медикаменти, головний лікар плакав”

24 лютого. Українські міста під обстрілами. Російські війська на вулицях міст. Пластуни в осередках збираються і починають діяти. По всій Україні з’являються штаби Пласту.

Найбільший штаб розгорнули у Львові. До початку повномасштабної війни тут готувалися, розповідає голова львівського осередку Ярко Булишин.

Ярко
Ми проговорили план дій між собою, узгодили з місцевою владою, військовими, медиками. 24 лютого одразу ж зібралися і почали діяти — розгорнули масовий збір.

13:00. Перший бус з допомогою пластуни відправили в складі 24 механізованої бригади на схід.

17:00. У пластовій домівці вже не було місця. Люди приносили з домівок все, що мали: харчі, спальники, одяг.

Почали шукати нові склади, відкривати більше точок збору.

Гуманітарну допомогу передавали біженцям. Усе для військових — на схід. Включно з усім майном куренів, яке зберігалося в нас: казани, пили, лопати (Ярко).

25 лютого. До львівської домівки прийшла пластунка Софія Діденко, родом з Харкова. Дівчина сказала: “Я хочу займатися Харковом. Дайте мені тільки ресурси”.

Через 3 дні до неї звернулися медики з Харківського військового госпіталю. Закінчувалися базові речі для порятунку людей. Дали список необхідних медикаментів.

Ярко
Протягом дня Софія знайшла абсолютно все з цього списку, знайшла фуру і водія. ОККО надали перші 500 літрів бензину безкоштовно. 29 лютого фура була в Харкові. На неї там чекали настільки, що, коли розвантажували медикаменти, головний лікар плакав.

Від 24 лютого через львівський штаб пройшло понад 6700 тонн допомоги для цивільних та військових на суму понад 615 мільйонів гривень.

Загалом за 2022 рік Пласт разом із благодійниками надав допомогу на суму >800 мільйонів гривень і допоміг >500 000 українців.

Дякуємо всім благодійникам та партнерам, пластунам, що віддано працювали у штабах, часто під обстрілами, без світла і тепла. Але з розумінням, для чого ми всі це робимо. Вони там заради нас, а ми тут — заради них. Разом переможемо!

“Було важливо, щоб діти, які потерпали від тривог та обстрілів, змогли відпочити”

На жаль, від 24 лютого близько 1600 дітей втратили можливість пластувати через залучення виховників до війська або волонтерства, через евакуацію та інші обставини.

Проте, незважаючи на все, понад 1000 виховників продовжують заняття: онлайн, у бомбосховищах, в інших країнах. Вони роблять все, щоб допомогти дітям адаптуватися до нових реалій.

У цьому нас підтримали друзі в інших країнах — скаути та пластова діаспора, які допомогли провести таборове літо для дітей за кордоном.

Наталя Кияк, пластунка з Києва, влітку провела табір для більше 40 дітей “Літопис рідної землі” у Хельсінкі. Голова Пласту Фінляндії Надія Максим’юк допомогла домовитися з фінськими скаутами Partio, які надали свою базу і забезпечили харчування.

Наталя
Нам було важливо, щоб діти, які постійно потерпали від тривог та обстрілів, змогли відпочити. Але ми не знали, що нас чекає. Хвилювалися, як буде з харчуванням, проживанням. Взяли спальники і каремати. Але фіни дуже потурбувалися про нас. Ми жили в дерев’яних будиночках, мали душі. Діти спали на ліжечках або на матах у спальниках.

У Хельсінкі пластуни на кожному кроці бачили синьо-жовті прапори і чули теплі слова.

“Ми вдячні, що вони нам допомагають і хочуть зробити нас щасливими. Ми цього ніколи не забудемо” (11-річний Данило, учасник табору).

Дякуємо всім скаутам та пластунам у діаспорі, які цього року долучилися до організації таборів. Разом з вами ми змогли подарувати дітям бодай мить щасливого літа!

Крім того, Пласт допомагав впоратися з новими реаліями не тільки своїм вихованцям, але й дітям з сімей, що були змушені покидати домівки і виїжджати в інші міста та області.

Коли росія здійснила атаку на столицю, Наталя евакуювалася до Івано-Франківська. Тут розгорнули штаб.

Пластуни отримали грант від Operation Pinkbus для допомоги з евакуацією багатодітним сім’ям і дитячим будинкам сімейного типу.

Наталя
Одна сім’я з 7 дітьми пробувала виїхати з Чернігівської області. Не змогли. Батька поранили в плече. Але травмований він кожного дня добирався на позиції Збройних сил і дізнавався, чи можна виїхати. Згодом вдалося прорватися. Приїхав поранений, а бус — зі слідами пострілів. Надали медичну допомогу, зібрали речі для дітей і допомогли добратися до Швейцарії.

Березень. Штаб запускає заняття з евакуйованими дітьми. Серпень. Приєднується до спільного проєкту “Лего”, “Save the Children”, ГО “Проліска” по роботі дитячих просторів для дітей, постраждалих від війни.

Заняття відвідали більш як 1000 дітей, сесії “Позитивне батьківство” — 250 батьків.

Хочу подякувати всім організаторам за сьогоднішнє свято і за кожен майстер-клас. Завдяки Вам мої племінники можуть хоч трішки відволіктись від втрати їхнього батька на війні… Дякую, що даруєте своє тепло та любов! (Юлія, що привела на заняття племінників).

Дякуємо всім виховникам, які попри важкі обставини залишалися поруч з дітьми. Ваші заняття — наживо чи онлайн, вишколи і табори — це та стабільність, яку забрала в них війна. Це ваш вклад у майбутнє України!

“Без батьків, в іншому місті хлопець повністю дав собі раду і допоміг багатьом людям”

Десятки і сотні дітей-пластунів довели, що до спільної перемоги може долучитися кожен, незалежно від віку. Вони роблять окопні свічки, відкритки для військових, організовують ярмарки для збору коштів.

Олексій Трахтенберг, пластун з Сєвєродонецька, евакуював гурток та 87-річну жінку з-під обстрілів і очолив волонтерський рух на новому місці.

27 лютого. Танки біля околиць міста, йдуть бої. Виховниця Неля Ковальчук виїжджає з Сєвєродонецька на велосипеді і їде до Лисичанська на поїзд. У місті залишається старенька мама. 87 років.

Неля
29 лютого оголосили першу евакуацію. Я попросила Олексія забрати маму також. Її не хотіли пускати у вагон, тому що старенька. Тож Олексій підхопив дітей на руки, а мою маму пропихав перед собою. Дві доби, поки добиралися до Львова, вона не відпускала його руку.

Приїхавши до Львова, Олексій щодня бігав на Порохову вежу, щоб плести маскувальні сітки. А влітку став координатором: зустрічав і навчав нових волонтерів, пакував і відправляв сітки.

Тато Олексія пішов в ТрО Лисичанська. Сам хлопець мріяв про професію військового. У вересні вступив до академії сухопутних військ. Без батьків, в іншому місті хлопець дав собі раду і допоміг багатьом людям: склав ЗНО, очолив волонтерський рух, і за що я найбільше вдячна, вивіз з-під обстрілів стареньку жінку — мою маму — і опікувався нею в дуже складних умовах (Неля).

Пластуни з Сєвєродонецька зберегли свій осередок, відновивши діяльність на заході. Тримаються разом і чекають, коли зможуть повернутися додому. Віримо, що ця мить настане скоро і вся територія України буде вільною від загарбника!


Ксенія
Ми прагнемо відновити роботу всіх осередків і виховницьку діяльність. Щоб діти навіть у часі війни могли отримувати безпечне, комфортне українське середовище і творили зміни в нашій країні. Адже саме нам і їм відбудовувати Україну.

Дякуємо всім захисникам, партнерам, благодійникам та волонтерам, які виборюють нашу Перемогу! Ми — одна велика спільнота. І в нашій єдності — наша сила!

Долучайся до спільної боротьби разом з Пластом:

В єдності переможемо темряву!

Поділитися

Схожi новини