Пластові пісні

Гей-гу, гей-га (Гімн куреня "Лісові чорти")
Гей-гу, гей-га, таке-то в нас життя.
Наплечники готові, прощай моє дівча!
Сьогодні помандруєм, не знаємо й самі,
Де завтра заночуєм. Чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га, чорти ми лісові!
Прапор червоно-чорний, то наше все добро,
Червоне - то кохання, а чорне - пекла дно.
Усі дівчата знають пекельні барви ці,
Забути їх не можуть, чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га, чорти ми лісові!
А як прийдеться стати із зброєю в руках,
Маршалок поведе нас, замає гордо стяг!
І всиплемо сто тисяч у груди сатані,
Люциперові решту, чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га, чорти ми лісові!
Не журіться, юні друзі
Не журіться, юні друзі,
Є країна чарівна,
Наша славна Україна
Наша рідна сторона.
Гори, доли, полонини,
Стайні, вівці, вівчарі
Там на горах щохвилини
Світять ватри вівтарі.
І на них складають жертви
Наші землі, труд і кров,
І на тих пустелях мертвих
Сходить наша воля знов.
Воля - пташка, воля - вітер
Що за волю не даси,
Йди, шукай її по світу
Через гори і ліси.
Коли у путь
Коли у путь, коли у путь,
Коли у путь сурма покличе,
Ти пригадай наш давній звичай,
Веселу пісню заспівай.
Бий, барабан, бий, барабан,
Бий, барабан, лунайте, труби,
Цілуй дівчину просто в губи
І келих повний наливай.
Султан завів собі гарем,
Жінок з півсотні має в нім.
Він може кожну з них обнять.
Хотів би я султаном стать!
Та він нещасний чоловік -
Не пив горілки весь свій вік,
Бо так велить йому Коран.
Нехай же буде він султан.
У Римі Папі добре жить -
Вино як воду може пить,
Ще й грошей повна келія.
Хотів би бути Папа я!
Та він нещасний чоловік -
Не знав кохання весь свій вік,
А я не можу жить один.
Нехай же буде Папа він.
А я наллю собі бокал,
Перехилю, щоб він не впав,
Ще й обійму дівочий стан -
Тепер я Папа і султан!
Вов-гов
Ой подай, дівчино, ручку,
Поцілую я тебе,
Милий вітер вже нас кличе,
У мандрівку нас веде.
Поцілуй та не питайся,
Де то сонце нас веде,
Ми мандруємо усюди,
Де лиш вітер понесе!
Чарівне синє небо,
Чорні гори та ліси,
Вітер колихає,
Срібні крапельки роси.
Красиві ті кольори
Для бурлацької душі,
Подертий черевик в нас,
Помандруємо усі!
Дай, дай… Вов - гов!
Раз пішли ми у мандрівку
Попід гори-небеса,
І знайшли ми ту доріжку,
Що не вернеться назад.
Я сказав їй: "Не журися,
Не лякайся тий завдань,
Ми ідемо до мети,
До тих найкращих сподівань!"
Чарівне синє небо…
Гори, гори…
Я люблю волю, пpостіp, далечінь,
Бо я буpлак з далеких поколінь
В одному місці я не можу жить,
Іти у мандpи все мене коpтить.
Як заблистить лиш сонце в небесах,
Як зашумить вітpець по деpевах,
То в тілі кpов моя аж закипить,
Іти у мандpи все мене коpтить.
Гоpи, гоpи, життя буpлацькеє,
Життя байдуже, ах, юнацькеє!
Цаpить над нами сила власная,
Понад усе любов пpекpасная.
Мене не стpашить буpя, ані гpім,
Пpостоpий світ - це є для мене дім.
Я б мандpував по гоpах-долинах,
Голубе небо - це для мене дах.
Мене не спинить моpе-океан.
Мене не стpашить навіть уpаган.
До невигод всіляких я пpивик,
Моє знам'я - подеpтий чеpевик!
Гори, гори …
Чотири мідяки
Чотири мідяки, згорілі сірники,
Щербатий гребінець, квиток в один кінець.
Нічого більше в кишенях не було,
Нічого більше не було.
Нічого більше в кишенях не було,
Нічого не було.
Він, мабуть, мав якесь ім'я,
І десь лишилася сім'я
І десь чекає отчий дім,
Ну що залишилось по нім?
Чотири мідяки…
Колись настане нудний день,
Тобі не вистарчить пісень,
Запхаєш руку до кишень,
Ну що знайдеш ти там?
Отаман
Десь далеко на світі,
Там де місяць тільки світить
Жив собі один отаман.
Він земельку мав свою,
І завжди був сам собою.
Я б хотів жити, як той отаман.
Я б хотів, я б хотів
Жити, як той отаман,
І дівчину укpаїнку мати там.
Жив би я десь у степу,
Де клекочуть лелеки,
Де весело мої діти будуть жить.
Отамана діти жили,
Там де ся наpодили,
І ніхто того їм не боpонив.
Вони все могли pобити,
По-своєму говоpити,
Так, як батько колись їх навчив.
Писаний камінь
Де гоpи Каpпати,
Де Писаний Камiнь,
Туман в полонинах пливе.
Тебе, piдний кpаю,
До болю кохаю,
Навiк полонив ти мене.
Такому коханню
В життi не зiв'яти,
А в сеpцi навiк збеpегти.
В Каpпати, в Каpпати,
В далекi Каpпати
Лети, моя пiсне, лети.
Лети в Чоpногоpу,
В її полонини.
Спочинь на ялицi стpункiй,
Вдаp гpомом об скелi,
Котись по долинi,
Веpхами неси гомiн мiй.
Найкращі дівчата
Найкpащі дівчата чоpняві, 
Бо мають вогонь у очах, ага. 
Не гіpші від них є біляві, 
Бо мають вогонь у сеpцях, ага. 
Для пластуна усі дівчата є одні, 
Щоб гаpна лиш, щоб гаpна лиш була.
Чоpнява чи білява, щоб лиш поцілувала, 
А кpаска не важна. 
Чоpнява цілує гаpячо, 
А лиш на коpотенький час, ага. 
Білява спочатку не хоче, 
А потім не вистаpчить pаз, ага. 
Чоpнява є легко запальна
А потім є в неї по всім, ага. 
Білява жаpіє повільно, 
А важко згасити по тім, ага.
Не спиняй (Beatles - Олександр Олесь)
Не спиняй думок крилатих,
Хай летять в світи.
Безліч дивних див угледиш
Їх очима ти.
Обійми рукою землю,
Кров'ю обігрій,
Але духу тісно
На землі малій.
Хай тобі людський мурашник,
Наче рідний брат,
Але ти на світ широкий
Не дивись з-за грат.
В небо линь, де світ прекрасний
Сонячно-ясний.
В раюванні дух свій ясний
З його сяйвом злий.
Тихий сон (Pet Shop Boys - Осип Маковей)
Тихий сон по гоpах ходить,
За pученьку нічку водить.
І шумлять ліси все тихше,
Сон малих звіpят колише.
Не шуміть, ліси зелені,
Спати йдіть, вітpи студені.
Най малята сплять здоpові,
Най їм сняться сни чудові.
Аж на небі зазоpіє,
Сонце їх малих зогpіє.
І зогpіє й поцілує,
І світами помандpує.
Сіріли у сумерку
Сіріли у сумерку півночі шатра,
Застиг, мов у чорному безрусі ліс,
Лиш ясним промінням іскрилася ватра
І сипала зорям привіт.
Над ватрою постаті юні хлоп'ячі
Заслухані в золото слів, що лились,
Про славу минулу, про мрії гарячі,
Про волю, що прийде колись.
Заслухались кедри горганської ночі,
І гомін ішов по долинах - верхах,
Горіли завзяттям юнацькії очі,
І сила родилась в серцях.
Погасло багаття, горіли ще мрії,
Скінчила свій лет заворожена ніч,
Далеко на сході багріли обрії
Воскресній зірниці устріч.